Постановление суда № 63808267, 26.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 грудня 2016 року м. Київ К/800/27346/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Малого приватного підприємства "ПППМ"

на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2016 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року

у справі № 727/4140/16-а

за позовом Малого приватного підприємства "ПППМ"

до Чернівецької міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 91/6 Чернівецької міської ради 6 сесії VII скликання.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Малого приватного підприємства "ПППМ", в якій позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, 28 квітня 2016 року протокольним рішенням № 91/6 Чернівецької міської ради 6 сесії VII скликання вирішено доручити юридичному управлінню міської ради до 16 травня 2016 року підготувати звернення до управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернівецькій області з проханням здійснити перевірки будівельних об'єктів за адресами: вул. Рівненська, 10, вул. Руська, 226-228, вул. Немирівська на відповідність цих об'єктів містобудування державним будівельним нормам, затвердженій проектно-кошторисній документації, вихідним даним на проектування, а також наявність ведення авторського та технічного нагляду за будівництвом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне рішення відповідача не порушує права та обов’язки позивача, не встановлено, що для нього наступили негативні наслідки.

За змістом ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується, а судовому захисту підлягає тільки порушене право особи.

Як зазначає в своїх численних рішення Верховний Суд України (постанови від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15), в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.

Нормативно-правовий акт – це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Як встановлено судами оскаржуване протокольне рішення є процедурним, доручає виконавчому органу ради (юридичному управлінню) підготувати певне звернення, не є рішенням органу місцевого самоврядування, яке спрямоване на породження певних правових наслідків.

При цьому, дія вказаного рішення, як вірно зазначено судами, спрямована виключно на виконавчий орган ради, що свідчить про те, що такий акт породжує безпосередньо права та обов’язки тільки для вказаного органу, тобто є актом індивідуальної дії.

Отже, позивач оспорив рішення Чернівецької міської ради, яке є процедурним, не створює безпосередньо прав та обов’язків для позивача та є актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким їх адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім осіб, яким адресовано спірне рішення), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом до суду взагалі, наслідком чого є відмова в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Малого приватного підприємства "ПППМ" на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 727/4140/16-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед