Решение № 63714971, 20.12.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.Справа № 925/1418/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Голосінською Н.М., за участю представників сторін :

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 представники за довіреністю,

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 представники за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровест Груп», с. Смолдирів, Барановський район, Житомирська область,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5, м. Городище, Черкаська область

про стягнення 150839 грн. 85 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровест Груп» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 в якому просить стягнути з відповідача 100 000 грн. попередньої оплати, 30941 грн. 36 коп. процентів, 4259 грн. 06 коп. 3% річних та 15639 грн. 43 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо здійснення поставки позивачу насіння гірчиці жовтої сорту «Таврія» 1-Р. Позивачем згідно виставленого відповідачем рахунку було здійснено передплату за товар, проте товар відповідач не поставив. На вимогу позивача попередню оплату відповідач не повернув, що і стало підставою звернення позивача із цим позовом до суду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив повністю вважає, що вимоги позивача надумані, оскільки відповідач виконав своє зобов'язання та поставив товар позивачу. Між позивачем та відповідачем дійсно виникла домовленість про поставку товару позивачу. Вказану домовленість щодо поставки товару було здійснено через пов'язану з позивачем юридичну особу Приватне Підприємство «ГАЛЕКС - АГРО» (Посередник) місцезнаходження якого: Житомирська обл., Новоград-Волинський район, село Стриєва, вул. Садова, будинок 4. Відповідач зазначає, що попередні переговори щодо поставки товару і сам процес поставки товару обумовлювалося відповідачем з Посередником, як в телефонному режимі, так і по засобах електронного листування. Саме ця переписка на думку відповідача є доказом, який підтверджує поставку товару і виконання свого зобов'язання. Відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, оскільки позивач не довів встановлення строку чи терміну поставки товару. Нарахування процентів за користування чужими коштами також є безпідставним, оскільки в силу ч. 2 ст. 536 ЦК України - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. В позовній заяві позивач розраховуючи проценти за нібито користування відповідачем грошовими коштами позивача, не вказав з якого договору чи відповідно до якого закону позивачем було застосовано та визначено розмір процентів. Нарахування інфляційних та річних також є безпідставними, оскільки між сторонами не існувало грошових зобовязань.

У судове засіданні представник відповідача проти позову заперечив та дотримувався позиції викладеної у письмовому відзиві на позов.

У судовому засіданні 20.12.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд виходить з наступного:

Між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо здійснення поставки позивачу насіння гірчиці жовтої на загальну суму 100000 грн.

Платіжним дорученням №718 від 21.05.2015 позивач перерахував відповідачу 100000 грн. оплати за гірчицю згідно виставленого відповідачем рахунку №103/15 від 18.05.2015.

Позивач стверджує, що за усною домовленістю між сторонами, відповідач насіння гірчиці мав поставити до 25 травня 2015 року, однак взяті на себе зобовязання відповідач не виконав.

28.08.2015 позивач на адресу відповідача направив претензію №207 від 22 серпня 2016 року з вимогою повернути попередню оплату протягом трьох банківських днів з моменту отримання претензії. Крім того позивачем були нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами, річні та інфляційні.

У відповіді на претензію відповідач повідомив, що свої зобовязання виконав, насіння гірчиці поставив позивачу 17 липня 2015 року. Крім того відповідач зазначив, що згідно домовленості він мав поставити 20 тон гірчиці, а поставив 22 тони і коштів за 2 тони гірчиці оплати так і не отримав.

Позивач стверджує, що станом, на час звернення із цим позовом до суду відповідач передоплату у розмірі 100000 грн. не повернув, у звязку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду і просить стягнути її з відповідача.

Оскільки відповідачем не були виконані умови щодо вчасного повернення попередньої оплати, позивач на підставі п.2 ст. 625 ЦК України на суму боргу нарахував інфляційні, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких визначив відповідно 15639 грн. 43 коп. коп. інфляційні та 4259 грн. 06 коп. річних. Також позивач нарахував відповідачу 30941 грн. 36 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої відповідач зобовязувався поставити позивачу гірчицю сорту «Таврія» 1-Р.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 ГК України).

Правочин згідно зі ст. 205 ЦК України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідачем було виставлено позивачу ТОВ «Агровест Груп», рахунок №103/15 від 18.05.2015 на оплату гірчиці сорту «Таврія» 1-Р в кількості 20 тон на загальну суму 100000 грн. (а.с. 8)

Позивач платіжним дорученням №718 від 21.05.2015 перерахував на рахунок відповідача 100000 грн. з призначенням платежу: за гірчицю згідно рахунку №103 від 18.05.2015 (а.с. 9).

За змістом ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено судом, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою відповідають ст. 655 ЦК України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, відповідач не виконав своє зобовязання, не подав доказів належного виконання своїх зобовязань, не повернув повністю попередню оплату позивачу після заявленої вимоги позивачем, тому неповернута сума попередньої оплати у сумі 100000 грн. є боргом відповідача перед позивачем і вимога позивача про стягнення цієї суми є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, тобто такою, що підлягає до задоволення.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що поставку товару було здійснено через повязану з позивачем юридичну особу Приватне підприємство «Галекс-Агро» оскільки, як свідчать матеріали справи, домовленість щодо поставки товару а саме гірчиці сорту «Таврія» 1-Р в кількості 20 тон була досягнута між позивачем та відповідачем. Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували домовленість між продавцем та покупцем про поставку товару через повязану з позивачем юридичну особу Приватне підприємство «Галекс-Агро».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає, що розрахунок трьох процентів річних та інфляційних є невірним, оскільки право на нарахування інфляційних та річних у позивача виникло з 29.08.2015, тобто після збігу 7 днів з направлення вимоги про повернення коштів. При цьому суд приймає до уваги як вимогу про повернення коштів претензію від 22.08.2016 №22, про направлення якої відповідачу позивач надав відповідний доказ (а.с. 11-13).

Сума заявлених позивачем інфляційних втрат в сумі 15639 грн. 43 коп. коп. нарахованої позивачем за період з травня 2015 по вересень 2016 року, яка після перерахунку судом визначена у розмірі 13449 грн. 04 коп. за період з 29.08.2015 по 30.09.2016, в іншій частині заявлених вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Сума заявлених позивачем трьох процентів річних в сумі 4259 грн. 06 коп. нарахованих позивачем за період з 25.05.2015 по 24.10.2016, яка після перерахунку судом визначена у розмірі 3519 грн. 32 коп. за період з 29.08.2015 по 24.10.2016, в іншій частині заявлених вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Позивач просить стягнути з відповідача 30941 грн. 36 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобовязана повернути це майно.

Частиною 2 статті 1214 ЦК України передбачено, що в разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ч. 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі вказаних правових норм позивач нарахував відповідачеві 30941 грн. 36 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 25.05.2015 по 24.10.2016.

Сума заявлених позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами після перерахунку судом визначена у розмірі 23133 грн. 14 коп. за період з 29.08.2015 по 24.10.2016, в іншій частині заявлених вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 100000 грн. попередньої оплати, 23133 грн. 14 коп. процентів за користування грошовими коштами, 3519 грн. 32 коп. 3% річних та 13449 грн. 04 коп. втрат від інфляції.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 2101 грн. 52 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_5 (вул. Шевченка, 80, м. Городище, Черкаська область, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агровест Груп (вул. Першотравнева, 1, с. Смолдирів, Баранівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 37572986)- 100000 грн. основного боргу, 23133 грн. 14 коп. процентів за користування грошовими коштами, 3519 грн. 32 коп. 3% річних, 13449 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 2101 грн. 52 коп. витрат за сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне судове рішення складено 26.12.2016.

Суддя О.В. Чевгуз