Постановление суда № 63620408, 23.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Ю.П. Лозко

Справа № 408/6252/16-ц

Провадження № 22ц/782/973/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Назарової М.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря: Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 26 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Укршахтгідрозахист», треті особи Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

УХВАЛИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Біловодського районного суду з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що працював на ДП «Укршахтгідрозахист» в період з 26.02.2014 року по 04.06.2015 року та був звільнений за наказом № 87-к від 04.06.2015 року у звязку із порушенням работодавцем законодавства про працю та умов трудового договору, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. В день звільнення предявив відповідачу вимогу про сплату усіх належних при звільненні сум, в тому числі заборгованості із заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, яка становила 31978 грн. 65 коп. На момент звернення до суду заборгованість із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку сплачена не була. Тому просив суд стягнути з ДП «Укршахтгідрозахист» заборгованість по заробітній платі та вихідну допомогу в сумі 31978,65 грн.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 26 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства «Укршахтгідрозахист», треті особи - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного Управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості з заробітної плати залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, як таку що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції керувався вимогами п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України та виходив з того, що позивачем до позовної заяви була надана ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 11.01.2016 року про скасування судового наказу від 04.11.2015 року про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, постановленою за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу, а не позивача, яка не стосується особисто позивача, тобто з недотриманням позивачем правил ст.118 ЦПК України позивач звернувся до суду з дійсним позовом, у звязку з чим суд помилково відкрив провадження по справі.

Таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст.118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першійст.96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Відповідно до ч.1 п.8 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Між тим, матеріали справи не містять даних процесуальної дії щодо надання судом позивачеві строку для усунення недоліків.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що відповідач не підтверджує розмір заборгованості по заробітній платі, а відповідачем у запереченнях проти позовних вимог, зазначається, що відповідач не визнає надану ОСОБА_2 довідку про заборгованість по заробітній платі № 178/-1 від 25.06.2015року, оскільки підписи посадових осіб не відповідають підписам осіб, які зазначені в довідці, а особи, які підписали вказану довідку не мають відповідних повноважень підписувати вказаний документ та зазначає, що не має можливості надати правильну довідку про заборгованість по заробітній платі перед позивачем з підстав відсутності на підприємстві первинної фінансової та кадрової документації, оскільки вказана документація залишилась на окупованій території.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, позивач повинен надати письмові докази на підтвердження наявності цієї заборгованості, а ОСОБА_2 посилався саме на те, що відповідачем не підтверджується та не спростовується сума заборгованості по заробітній платі, оскільки необхідна документація залишилась на окупованій території, тобто існує спір про право, який має вирішуватись в порядку позовного провадження.

Неможливість видачі судового наказу у разі наявності спору про право, передбаченост.100 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що позивачем, при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, порушено правила ст.118 ЦПК України є помилковим, таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства та порушує право позивача на судовий захист ( ст.15 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України).

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року у справі № 6-23767св15.

За таких обставин, відповідно до ст.311 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.4 ч.2 ст.307, ст.ст. 311, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 26 вересня 2016 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: