№ 63546607, 13.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року справа № 813/3024/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Єдинак Г.Б.

за участі представника:

позивача ОСОБА_1

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5299-7 від 13.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Городоцькою обєднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 5299-7 від 13.07.2016 року, яким визначено податкове зобовязання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн. Обєктом оподаткування виступає автомобіль Volkswagen Touareg, 2015 року випуску, ДНЗ ВС 2999 СК, номер кузова НОМЕР_1 з обємом двигуна 3,0 см3, пальне АТ (дизель). Вважає дане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки порушує п. п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, п. п. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12, п. п. 267.6.2. п. 267. 6 ст. 267 Податкового Кодексу України.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є платником транспортного податку, оскільки згідно даних ДАІ ТУ МВС України у Львівській області володіє транспортним засобом Volkswagen Touareg, 2015 року випуску, ДНЗ ВС 2999 СК, який відповідно до п. п. 267.2.1. п 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортного податку. Таким чином, 13.07.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 5299-7, згідно якого ОСОБА_2 нараховано транспортний податок з фізичних осіб на суму 25 000 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 5299-7 від 13.07.2016 року, яким визначено ОСОБА_2 платником транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000 грн.

25.07.2016 року Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області скерувала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 5299-7 від 13.07.2016 року, яке позивач отримав 07.09.2016 року.

Зі змісту даного повідомлення-рішення випливає, що згідно підпункту 54. 3. 3 пункту 54. 4 статті 54 Податкового Кодексу України та підпункту 267.6.2 пункту 267. 6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання 25 000 грн. за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб та зобов'язано на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок згідно статті 267 Податкового Кодексу України.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 6. Податкового кодексу України(далі по тексту ПК України), податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 8.1. ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п. п.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).( п. 10.2 ст. 10 ПК України).

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної ОСОБА_1 України.

Верховна ОСОБА_1 України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною ОСОБА_1 критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів(п. п. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Відповідно п. п. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, місцеві ради за ПК України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

У відповідності до положень вище зазначених норм Податкового кодексу України Городоцька міська рада на ХХХ сесії 6-ого скликання винесла рішення№ 2290 від 28.01.2015 року Про затвердження податку на майно в м. Городок Львівської області та офіційно оприлюднила його, однак 10.02.2016 року у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII було винесено рішення від 10.02.2016 року №1 Про місцеві податки та збори, яким відповідно п. 4 даного рішення, встановлено ставку податку з розрахунком на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п. п. 3.1 п. 3 Положення транспортний податок.

Отже, як зазначено вище, рішення №1 Про місцеві податки та збори від 10.02.2016 року, винесено вже в бюджетному періоді, що не відповідає чинному законодавству та порушує принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, який має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Таким чином, відповідно до положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу внесені Законом №909-VIII зміни щодо обєкту оподаткування транспортним податком, можуть застосовуватись лише у 2017 році.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 року № К/800/8077/16 Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів в адміністративних справах Вищого адміністративного суду України дійшла правового висновку, який полягає в тому, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Така ж позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2016 року № К/800/46951/15 Колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що зазначили, що спірне рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням процедури його прийняття та набрання чинності, тому що, рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, повинно прийматись до 15 липня 2014 року. Оскільки оскаржене рішення відповідача прийнято 27.01.2015 року, то застосування його положень може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто 2016 року.

Відповідно до положень норм 267 статті ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п. п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Згідно з пунктом 267.6 статті 267 Податкового кодексу обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).

Законом України від 24.12.2015 року №909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році (далі - Закон № 909-VIII) внесені зміни до Податкового кодексу, зокрема щодо обєкту оподаткування транспортним податком, які набрали чинності з 01.01.2016 року.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу (в редакції Закону №909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, обєму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу).

Як встановлено судом за позивачем зареєстрований транспортний засіб марки Volkswagen Touareg, 2015 року випуску, ДНЗ ВС 2999 СК, номер кузова WVGZZZ7PZFD005838з обємом двигуна 3,0 см3, пальне АТ (дизель), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 699752. Матеріалами справи підтверджується, що за методикою визначено середньоринкову вартість автомобіля марки Volkswagen Touareg, який належить ОСОБА_2 не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Також судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам п. 267.6 статті 267 ПК України, 13.07.2016 року виніс податкове повідомлення-рішення № 5299-7, яке позивач отримав 07.09.2016 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 13.07.2016 року № 5299-7.

З урахуванням викладеного, оскільки податкове повідомлення-рішення № 5299-7 від 13.07.2016 року не відповідає положенням податкового законодавства України, є протиправним та таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_2 необхідно задовольнити.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп., доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати у сумі 551 грн. 20 коп. підлягають стягненню з відовідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Городоцькою обєднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Львівській області № 5299-7 від 13.07.2016 року.

Стягнути з Городоцької обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_2 551, 20 (п'ятсот пятдесять одна грн.) 20 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 19 грудня 2016 року.

Суддя Кухар Н.А.