Постановление суда № 63426832, 13.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/15670/2016 Головуючий в 1 інстанції - Фаркош Ю.А.

Доповідач - Желепа О.В.

У Х В А Л А

13 грудня 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду м. Києва Желепа О.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договорів недійсними та визнання договору іпотеки удаваним,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2016 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договорів недійсними та визнання договору іпотеки удаваним - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження апеляційним судом встановлено, що при ухваленні оскарженого рішення судом першої інстанції не було здійснено розподіл судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 215 ЦПК України резолютивна частина рішення складається із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року, резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК, в тому числі і висновок суду про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК.

Відповідно до ч 1. п. 4. ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення може з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при вирішенні питання про повернення до суду першої інстанції справи, яка надійшла разом з апеляційною скаргою, для усунення недоліків у її оформленні апеляційні суди повинні враховувати, що перелік недоліків у оформленні справи, про які йдеться в статті 297 ЦПК як про підставу для повернення справи до суду першої інстанції з метою їх усунення, не є вичерпним.

У пунктах 10, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», зазначено, що при подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просив суд зокрема:

Визнати недійсними:

кредитний договір №011/03-03/381/5 від 26 травня 2005 року;

договір іпотеки №011/08-02/397 від 26 травня 2005 року;

договір іпотеки №011/08-02/396 від 26 травня 2005 року;

додатковий договір №1 до договору іпотеки від 26 травня 2006 року №011/08-02/397;

договір про внесення змін №2 від 20 травня 2008 року до договору іпотеки від 26 травня 2006 року №011 /08-02/397;

договір поруки №011/08-02/594 від 26 травня 2005 р.;

договір застави товарів в обігу 011/08-02/398 від 26 травня 2005 р.;

договір застави обладнання 011 /08-02/399

договір про видачу траншу кредиту №011/03-03/381/5/1 від 26 травня 2005 року.

договір про видачу траншу кредиту №М014/03-03/244 від 20 травня 2008 року.

додаткову угоду №2 до кредитного договору від 20 травня 2008.

додаткову угоду №014/03-03/244/1 до договору про видачу траншу.

додаткову угоду №014/03-03/244/2 до договору про видачу траншу.

додаткову угоду №014/03-03/244/4 від 23 грудня 2010 року.

договір про видачу траншу кредиту №014/03-03/317 від 18 квітня 2007 року.

визнати договір іпотеки №011/08-02/397 від 26 травня 2005 року удаваним.

Таким чином, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем пред'явлено позов, щодо визнання недійсними дев'яти різних договорів (зі змінами та доповненнями) та про визнання договору іпотеки удаваним. Тобто, позовна заява містить десять самостійних вимог немайнового характеру.

Так, відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання заяви не майнового характеру становила - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що відповідно становило 551 грн. 20 коп.

Подаючи позовну заяву позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1102,40 грн., тобто лише за дві вимоги немайнового характеру (а.с. 2-3).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній процесуальний документ про звільнення позивача від сплати судового збору за решту позовних вимог або зменшення розміру судового збору.

Апеляційним судом також встановлено, що позовна заява не залишалася без руху для сплати судового збору за кожною позовною вимогою немайнового характеру.

В резолютивній частині рішення, суд першої інстанції також не здійснив розподіл судових витрат.

Оскільки, судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження, а тому вважаю за необхідне повернути справу для ухвалення додаткового рішення, щодо розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договорів недійсними та визнання договору іпотеки удаваним, повернути до Печерського районного суду м. Києва для ухвалення додаткового рішення.

Недоліки необхідно усунути протягом двадцяти днів з дня отримання справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: