Постановление суда № 63226557, 30.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2016 р. м. Київ К/800/47172/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро»), Головного державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Пасової Олени Олександрівни (далі - Бабушкінський ВДВС), про визнання постанови недійсною,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування постанови головного державного виконавця Бабушкінського ВДВС від 24 липня 2013 року про передачу квартири на користь стягувача ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що відповідно до договору іпотеки від 2 квітня 2007 року ОСОБА_3, як власниця квартири, передала її в іпотеку для забезпечення кредитного зобов'язання перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

Виконавчим написом приватного нотаріуса 28 квітня 2009 року звернуто стягнення на вказану квартиру.

В ході виконавчого провадження виконавцем торгів ТОВ «Укрспецторг груп» були призначені прилюдні торги на 10 червня 2013 року та 15 липня 2013 року, які не відбулись, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.

23 липня 2013 року до Бабушкінського ВДВС звернувся стягувач - ПАТ «Банк Кредит Дніпро» із заявою від 22 липня 2013 року про надання згоди щодо залишення за собою непроданого майна боржника за початковою ціною 2 106 200,00 грн без ПДВ в рахунок погашення боргу за виконавчим документом, а саме: виконавчим написом, виданим 28 квітня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

Постановою головного державного виконавця Бабушкінського ВДВС від 24 липня 2013 року передано арештоване нерухоме майно боржника ОСОБА_3: а саме - квартиру на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

За приписами частини 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділи примусового виконання рішень Управлінь державної виконавчої служби, відділи примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополіта та державні виконавці - не є органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їх участі як сторони в адміністративному процесі.

З огляду на викладене, в разі подання позовних заяв до державних виконавців судам першої інстанції, згідно з вимогами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідний орган державної виконавчої служби, або ж, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, залучати цю особу як другого відповідача.

Питання заміни неналежного відповідача - Головного державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, судом першої інстанції відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України не розглядалось.

Крім того, в силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У даній справі одним із відповідачів вказано ПАТ «Банк Кредит Дніпро», який відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України не є суб'єктом владних повноважень.

Наведені обставини залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман