Окрема думка судді № 63189871, 01.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

01 грудня 2016 року

Справа № 910/1421/16

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016 року у справі № 910/1421/16 господарського суду міста Києва касаційні скарги Державного підприємства "Енергоринок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Національного антикорупційного бюро України задоволені частково, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Питання, яке підлягало вирішенню, зокрема полягало у наявності у Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) права за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України з огляду на його повноваження.

Господарські суди першої, апеляційної, а так само Вищий господарський суд України дійшли висновку, що за приписами ст. 1, пункту 13 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", ст.2 Господарського процесуального кодексу України Національне антикорупційне бюро України в спірному випадку вправі звернутися до господарського суду про визнання недійсним правочину, зокрема договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №24 через невідповідність його вимогам закону.

Вважаю, що такі мотиви господарських судів, які підтримав Вищий господарський суд України, є помилковими, запропоновані мною мотиви вирішення спірного питання судді колегії не підтримали.

Моя правова мотивація зводилася до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначені права цього державного правоохоронного органу, на який згідно ст. 1 цього ж закону, покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

У статті першій крім того зазначено, що завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Зокрема, як передбачено нормою пункту 13 статті 17 закону Національне антикорупційне бюро України має право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

З наведеної норми вбачається, що вона надає право НАБУ подавати до суду позови про визнання недійсними угод.

Відповідно до норм ст. 1 Цивільного кодексу України:

цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників;

до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків згідно норми пункту першого ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав та інтересів передбачений пунктом другим ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

За змістом норм ст. 15 Цивільного кодексу України:

кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;

кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є саме - порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права.

Конструкція норми, яка надає НАБУ право подавати до суду позови про визнання угод недійсними передбачає, що таке право є "за наявності підстав, передбачених законом".

Тобто, норму п. 13 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" не можна розуміти так, що "право подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України" узалежнено від "наявності підстав, передбачених законом".

Відтак, вказану норму слід читати в системному зв'язку із нормами ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведеного, в порядку цивільного судочинства може здійснюватися захист цивільного права та інтересу, зокрема у випадку його порушення правочином.

Однак, особа, яка заявляє вимогу про визнання правочину недійсним повинна довести порушення свого цивільного права чи законного інтересу та можливість їх відновлення обраним способом захисту.

Сама по собі формальна невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону не може бути підставою для визнання його недійсним за відсутності доведення особою, яка оспорює такий правочин, порушення свого майнового права чи інтересу.

У випадку не доведення НАБУ своїх порушених цивільних прав та інтересів, позов про визнання правочину недійсним не підлягає задоволенню.

У мене не виникає сумніву щодо права НАБУ оспорювати правочин, але у випадку, коли буде доведено обставини, що такий правочин порушує його цивільні права чи законні інтереси.

Вважаю, що позовні вимоги НАБУ ґрунтувалися на припущенні щодо абстрактного порушення його права та тлумаченні на власний розсуд норм законодавства.

Не можна погодитися з висновком Вищого господарського суду України, що право оспорити правочин у Національного антикорупційного бюро України є в силу норм ст. 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" з огляду на Конвенцію ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 №251-V) за наявності ознак корупційного правопорушення у відповідному правочині, оскільки наявність такого правопорушення є порушенням інтересів держави.

Щодо питання права НАБУ на звернення до суду в інтересах держави слід зазначити, що нормами Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" надання НАБУ права на звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними в інтересах держави не передбачено.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Таким чином, повноваженнями для захисту інтересів держави наділений прокурор.

Суддя О.В. Яценко