Постановление суда № 63128749, 22.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/558/16 Головуючий у 1 інстанції: Пещук Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/5876/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія: 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.,

секретар Бохонко Е.Р.,

З участю: представників відповідачки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 04 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою повернуто позивачу заяву про забезпечення позову.

Ухвалу суду оскаржив представник позивача ОСОБА_7. В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з ухвалою суду, вважає її такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Повертаючи заяву, суд зазначив, що в заяві відсутні відомості про власників квартири на яку заявник просить накласти арешт , а також не зазначено відомостей з урахуванням ЗУ «Про виконавче провадження», а відтак вважав, що заява не відповідає вимогам ст.151 ЦПК України. Однак такий висновок суду є помилковим, оскільки в заяві чітко зазначено хто є власниками спірної квартири та їх паспортні дані, що свідчить про відповідність заяви вимогам ст.151 ЦПК України, а тому у суду не було підстав її повертати. Просить скасувати ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу представників відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вивчивши виділені матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

З виділених матеріалів справи, судом встановлено, що в провадженні Бориславського міського суду Львівської області перебуває справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів за договорами підряду, надання послуг, позики, коштів витрачених на лікування відповідачки та моральної шкоди. (а.с.26-28).

Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_8 і ОСОБА_6 В обгрунтування заяви позивач зазначав, що відповідачка бажаючи уникнути повернення спірних коштів, може відчужити квартиру, що зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду (а.с.1-2).

Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в заяві не зазначено відомостей необхідних для забезпечення позову, а саме не зазначено власника чи власників квартири на яку позивач просить накласти раещт, а також в заяві відсутні відомості передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».

Колегія суддів вважає такий висновок суду правильним виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.8 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведені вимоги закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення заяви, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують право власності відповідачки на вказану квартиру. Крім цього, як вбачається з заяви, позивач сам стверджує, що один з власників майна, на яке він просить накласти арешт помер, а відтак його частка могла бути успадкована особою, яка не є учасником даного судового процесу, що може призвести до порушення її законних прав та інтересів.

Доводи апеляційної скарги про те, що в справі чітко зазначено хто є власником квартири не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для скасування ухвали, яка постановлена у відповідності до вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:Ю.Р. Мікуш

Судді: А.В. Ніткевич

ОСОБА_9