Постановление суда № 63087660, 29.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.11.2016Справа № 910/3250/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» Нафтогаз України» на дії державного виконавця

у справі № 910/3250/16

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню

та газифікації «Маріупольгаз»

до публічного акціонерного товариства

«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про стягнення 14 862 639,53 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача/скаржника: Кость О.Г. (довіреність № 14-73 від 21.04.2016);

від ВДВС: Гречуха О.Я. (довіреність б/н від 04.12.2015),

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року до Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі - стягувач/позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - боржник/відповідач) про стягнення 14 862 639,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі № 910/3250/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов задоволено частково, припинено провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 10 207 014,36 грн та стягнуто з боржника на користь стягувача основну заборгованість в сумі 4 655 625,17 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 206 700,00 грн.

На виконання вищевказаного рішення суду в справі № 910/3250/16 видано відповідний наказ від 11.07.2016.

20.09.2016 через відділ діловодства суду представник боржника подав скаргу на дії органу Державної виконавчої служби у справі № 910/3250/16.

Вказана скарга обґрунтована тим, що рішення суду було виконано боржником самостійно, до початку вчинення державним виконавцем дії, спрямованих на його примусове виконання. Не зважаючи на це старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 була винесена постанова ВП № 51803186 від 23.08.2016 про стягнення виконавчого збору в розмірі 486 232,52 грн.

У зв'язку з цим, боржник звернувся до суду та просив:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП № 51803186 від 23.08.2016 про стягнення виконавчого збору;

- визнати недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречуха О.Я. ВП № 51803186 від 23.08.2016 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 відкладено вирішення питання про прийняття вищевказаної скарги до розгляду до повернення матеріалів справи № 910/3250/16 з Вищого господарського суду України до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 скаргу відповідача на дії органу Державної виконавчої служби у справі № 910/3250/16 прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 15.11.2016.

04.11.2016 через відділ діловодства суду представник стягувача подав письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі 910/3250/16 боржником виконано самостійно.

15.11.2016 у судовому засіданні представник боржника скаргу підтримав, просив суд вказану скаргу задовольнити.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві проти задоволення скарги заперечував, подав заперечення, у яких, зокрема, зазначив, що положеннями ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір стягується з боржника, який не виконав рішення суду в добровільному порядку протягом встановленого законодавством семиденного строку, не залежно від вчинення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання.

Представник стягувача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 розгляд скарги було відкладено на 29.11.2016.

29.11.2016 представник боржника в судовому засіданні скаргу підтримав, просив суд вимоги, викладені у скарзі, задовольнити, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві проти задоволення скарги заперечував, вважав її необґрунтованою та безпідставною.

Представник стягувача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд розглянув скаргу боржника - ПАТ «НАК «Нафтогаз України» без участі представника стягувача - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз».

Дослідивши матеріали скарги та докази, надані на підтвердження викладених обставин, заслухавши пояснення уповноважених представників учасників судового процесу, судом встановлено наступне:

02.08.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 51803186 (далі - постанова про відкриття виконавчого провадження) на підставі наказу Господарського суду міста Києва, виданого 11.07.2016 по справі № 910/3250/16, про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - боржник) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі - стягувач) основної заборгованості в сумі 4 655 625,17 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 206 700,00 грн.

Вищевказаною постановою боржника попереджено про необхідність самостійно виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також про те, що у протилежному випадку державним виконавцем буде розпочато виконання рішення суду в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З огляду на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 02.08.2016, семиденний строк для самостійного виконання боржником рішення суду, визначений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», сплив 09.08.2016.

08.08.2016 боржником була отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується відповідною відміткою реєстрації вхідної кореспонденції на постанові про відкриття виконавчого провадження.

Того ж дня, 08.08.2016 боржник направив на адресу стягувача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-5217/1.8-16, у якій зазначив про припинення взаємних грошових зобов'язань на суму 17 024,31 грн. Вказана заява була отримана стягувачем 15.08.2016, про що зазначено в письмових поясненнях, поданих представником стягувача 04.11.2016.

10.08.2016 боржник направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою № 14/2-1532/3 від 10.08.2016 про відкладення провадження виконавчих дій (далі - заява про відкладення провадження виконавчих дій) та, на підставі ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», просив відкласти вчинення виконавчих дій строком на 10 днів. Викладене підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 9820 від 10.08.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.

11.08.2016 копія заяви про відкладення провадження виконавчих дій була подана божником безпосередньо до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджується відповідною відміткою реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі №14/2-1535/3 від 11.08.2016

12.08.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по справі № 910/3250/16 боржник сплатив стягувачу грошові кошти в розмірі 206 700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4006359, копія якого долучена до матеріалів справи.

18.08.2016 на виконання вищевказаного рішення суду боржник сплатив стягувачу грошові кошти в розмірі 4 638 600,86 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4006516, копія якого також долучена до матеріалів справи.

23.08.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 була винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 51803186 (далі - постанова про стягнення виконавчого збору), якою з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 486 232,52 грн.

Того ж дня, 23.08.2016 у відповідь на заяву боржника про відкладення провадження виконавчих дій начальником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві був складений лист № 316/9 «Про розгляд звернення», яким боржника повідомлено про те, що станом на сьогоднішній день (23.08.2016) заходи примусового виконання до нього не застосовувались та боржника не було позбавлено можливості виконати рішення суду самостійно.

25.08.2016 боржник направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву про закінчення виконавчого провадження № 14/2-1667В, у якій зокрема повідомляв державного виконавця про виконання рішення суду в повному обсязі. Викладене підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 6079 від 25.08.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, що діяла на момент винесення спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Послідовний аналіз наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» надає можливість дійти висновку про те, що на дату прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору, необхідними умовами для її прийняття та стягнення з боржника виконавчого збору було завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання судового рішення, та факт невиконання ним вказаного рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2016 по справі № 914/1380/15).

Судом встановлено, що фактично боржник виконав рішення суду від 19.04.2016 по справі № 910/3250/16 в повному обсязі лише 18.08.2016, тобто поза межами семиденного строку, встановленого ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», для добровільного виконання. А заяву про закінчення виконавчого провадження № 14/2-1667В, у якій зокрема повідомляв державного виконавця про виконання рішення суду в повному обсязі, направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві лише 25.08.2016, тобто після винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору - 23.08.2016.

Посилання ж боржника на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 28.01.2015 по справі № 3-217гс14, згідно з якою сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собi не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, а виконавчий збiр стягується на пiдставi постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рiшення добровiльно не виконано і державним виконавцем вчинено дiї, спрямованi на примусове виконання, судом до уваги не приймаються.

Застосування наведеної правової позиції є безпідставними, оскільки до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню редакція статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», яка набрала чинності з 05.04.2015 та, відповідно, Верховним Судом України під час винесення постанови від 28.01.2015 не розглядалась (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2016 по справі № 914/1380/15).

Таким чином, враховуючи роз'яснення, наведені у п. 9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відповідно до яких за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє, суд дійшов висновку про те, що скарга боржника - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», на дії органу Державної виконавчої служби не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії органу Державної виконавчої служби відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Я.А. Карабань