Постановление суда № 63049457, 07.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

7 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Самсіна І.Л., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС), Малиновського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС, треті особи: начальник ГУ МВС Косик Марія Михайлівна, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

в с т а н о в и л а:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 15 жовтня 2015 року позов задовольнив частково.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 грудня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 липня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 24 жовтня 2016 року звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2012 року та 6 квітня 2016 року (справи №№ К/9991/8012/12, К/9991/7050/12 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права.

Так, в оскаржуваному рішенні, суд касаційної інстанції виходив із того, що, встановлені службовою перевіркою обставини підтверджують вчинення ОСОБА_2 проступку, який дискредитує звання працівника міліції, підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Водночас у рішеннях, наданих для порівняння, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідач не мав достатніх підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ за дискредитацію. Вчинені ним дії не містять ознак проступку, за який можливе звільнення на підставі пункту 66 Положення.

При цьому, як в оскаржуваному рішенні так і у рішеннях наданих для порівняння суд вирішував питання про наявність в діях працівника органу внутрішніх справ проступку, який дискредитує звання працівника міліції, та підстав для застосування саме дисциплінарної відповідальності.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ОСОБА_2

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, треті особи: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Косик Марія Михайлівна, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков

І.Л. Самсін