№ 63010576, 21.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2016 року № 826/25177/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особаКиївської міської державної адміністрації, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» ОСОБА_2 провизнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі по тексту - відповідач-1), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач-2) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» (далі по тексту - відповідач-3), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про:

- визнання протиправним та скасування припису від 07.10.2015р. №1513506;

- визнання протиправним та скасування доручення відповідача - 2 від 12.10.2015р. №379/10-15 в частині п. 4 щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна, який розташований у АДРЕСА_1;

- визнання протиправними дії відповідачів з проведення демонтажу об'єкту нерухомого майна, який розташовано у АДРЕСА_1;

- стягнення з відповідачів на користь позивача майнової шкоди у розмірі 1 760 044,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відповідних рішень та вчинення відповідачами дій, пов'язаних з демонтажем нерухомого майна, належного позивачу та яке розташоване у АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав правомірності дій та оскаржуваних рішень.

Третя особа в судове засідання не прибула, будь-яких пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2013 року між позивачем (Покупець) та ОСОБА_3 (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу ? частини нежитлової господарської будівлі, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. 30.07.2013р. та зареєстрований в реєстрі за №4306.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору, Продавець продає, а Покупець купує ? частину нежитлової господарської будівлі, загальною площею 60,9кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що згідно із Висновком про вартість майна, складеним ТОВ «Інтернейшинал Консалтинг ЛТД» 16.04.2013р., вартість нежилої господарської будівлі, частина якої відчужується, становить 149 700,00грн.

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2013р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А. прийнято рішення №4574665 від 30.07.2013р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за позивачем зареєстровано право власності на ? частини нежитлової господарської будівлі в АДРЕСА_1, загальною площею 60,9кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2015р. провідним інспектором Київблагоустрій складено припис №1513506, яким встановлено порушення п. 20.1.1 Правил благоустрою м. Києва по вул. Героїв Дніпра, 35а та запропоновано власнику усунути зазначенні порушення шляхом надання ПДД на розміщення ТС. У разі не надання ПДД демонтувати ТС власними силами та повідомити благоустрій. Протягом 3-х робочих днів. В разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства.

Зазначений припис було розміщено перевіряючим на тимчасовій споруді.

У зв'язку з невиконанням вимог припису від 07.10.2015р., зазначений об'єкт було включено до доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №379/10-15 від 12.10.2015р., яким КП «Київблагоустрій» делеговано повноваження вжити заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, п. 4 - по АДРЕСА_1.

Упродовж 17 та 19 жовтня 2015 року тимчасову спору, що знаходиться по АДРЕСА_1 відповідачем -3 було демонтовано про, що свідчать акти проведення демонтажу №339 та №341 з описом майна.

Незгода позивача з вказаним рішенням та діями відповідачів обумовили його звернутися до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи місцевого самоврядування забезпечують організацію благоустрою населених пунктів, шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва. Пунктами 19.1, 19.2 зазначених Правил передбачено, що контроль за станом благоустрою міста, а також контроль за дотриманням та здійсненням заходів, спрямованих на виконання вимог вказаного вище Закону, Правил благоустрою міста Києва здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який виконує функції інспекції з питань благоустрою в місті Києві, іншими структурними підрозділами в межах наданих повноважень, комунальними підприємствами. Департамент надає методичні рекомендації та координує діяльність всіх підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою території міста.

Уповноважені працівники Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах здійснюваного контролю мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Києва, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі) (п. 13.3.3 Правил).

Наведені норми, на думку суду, свідчать про наявність у відповідача-2 компетенції щодо прийняття рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а також здійснення контролю з питань благоустрою в місті Києві, в межах якого здійснюються перевірки об'єктів та у випадку виявлення причин й умов, які можуть спричинити порушення благоустрою, вживаються заходи для їх усунення.

Відповідно до п.п. 13.3.1 Правил благоустрою міста Києва у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій) вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Пункт 20.1.1 Правил передбачає, що до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у:

- порушенні вимог Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про відходи" та "Про охорону навколишнього природного середовища";

- порушенні встановлених державних стандартів, норм і цих Правил;

- проектуванні об'єктів благоустрою м. Києва з порушенням вимог Правил забудови м. Києва та державних будівельних норм;

- порушенні режиму використання й охорони територій та об'єктів рекреаційного призначення;

- самовільному зайнятті території (частини території) об'єкта благоустрою;

- пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об'єктів благоустрою;

- знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення;

- забрудненні (засміченні) території;

- самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об'єктах благоустрою території міста;

- неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення території тощо;

- створюванні умов, які ускладнюють або унеможливлюють прибирання об'єктів та елементів благоустрою.

Абзац другий п.п. 13.3.2 Правил передбачає, що у разі якщо власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, не здійснює демонтаж (переміщення) цього засобу в строки, зазначені в приписі, Департамент промисловості та розвитку підприємництва, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) негайно вживають заходів щодо організації демонтажу (переміщення) самовільно розміщеного (встановленого) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

Досліджений зміст припису свідчить про те, що у ОСОБА_1 на час перевірки були відсутні проектно-дозвільні документи на розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, 35А.

У той же час, як стверджує позивач, вказаний припис стосується нежитлової господарської будівлі за вказаною вище адресою, належною йому на підставі договору купівлі-продажу про, що внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (№1932588), копія якого наявна в матеріалах адміністративної справи.

Окрім цього, позивачем було надано суду копію Технічного паспорту на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, згідно Експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку вбачається, що зазначена будівля складається з коридору - 6,7 кв.м., підсобних приміщень - 8,2; 1,3 та 5,6кв.м., основного приміщення - 37,3кв.м. та туалету - 1,8кв.м.

Відповідно до характеристики нежитлової будівлі по АДРЕСА_1: фундамент - бетонний стрічковий типу; стіни - металевий каркас із заповненням плитами; покрівля - шифер; перекриття - дерев'яні; підлога - плитка, лінолеум, ламінат; основна площа нежитлової будівлі складає - 67,7кв.м.

Відтак, на його переконання, вказане приміщення не відноситься ні до малих архітектурних форм, ні до тимчасових споруд, а є нерухомим майном, у зв'язку із чим відповідні приписи Правил щодо нього застосовані бути не можуть.

Надаючи оцінку відповідним доводам позивача суд зазначає наступне.

Статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Суд звертає увагу на ту обставину, що вказаною правовою нормою визначаються вимоги по площі тимчасової споруди лише в частині розміру приміщення для тимчасового перебування людей, яке може не збігатися з площею, яку займає вся тимчасова споруда.

У той же час відповідно до Розділу І Правил благоустрою міста Києва тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Визначення терміну "заглиблений фундамент" наведено в розділі 5 ДБН В.2.1.-10-2009 "Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування".

Так, фундаменти слід проектувати виходячи з розрахункових схем, що передбачають сумісне деформування об'єктів з основами, з урахуванням типу основ (природні чи штучні), характеру чи способу передачі навантажень від будівель та споруд на основи; схеми можливого розвитку деформацій? основи в залежності від глибини закладання фундаментів (малозаглиблені, мілкого закладання, заглиблені та глибокого закладання); типу власної? конструкції? фундаментів і жорсткості несучих конструкцій?, що передають на них навантаження; способу влаштування фундаментів чи фундаментно-підвальних частин об'єктів (з вийманням чи без виймання ґрунту).

До малозаглиблених слід відносити фундаменти, підошва яких розташовується в межах глибини промерзання ґрунтів.

До мілкого закладання слід відносити фундаменти будівель із підпіллям, цокольним чи підвальним поверхами.

До заглиблених слід відносити фундаменти будівель та споруд з одним або декількома підземними поверхами.

Отже, вказаними нормами чинного законодавства України визначені критерії, які відносять той чи інший об'єкт до тимчасових споруд.

Як вбачається з матеріалів справи нежитлове приміщення, щодо якого було складено оскаржуваний припис, підпадає під визначені вказаними правовими нормами ознаки тимчасової споруди, а саме воно є спорудою, яка виготовлена з полегшених конструкцій (відповідно до наданої позивачем копії технічного паспорту), що також підтверджується копіями описів майна до актів демонтажу №339та №341 - споруда складалася з обшивки (профнастилу), дошок та скловати. Окрім цього, вказана споруда не є такою, що розташована на заглибленому фундаментів, оскільки не має жодного підземного поверху.

Також суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Окрім цього, у частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У той же час під час розгляду справи встановлено, що укладений позивачем 30 липня 2013 року Договір купівлі-продажу стосується лише ? частини нежитлової господарської будівлі, та жодних умов щодо прав на земельну ділянку на якій вона розташована не містить.

Суд звертає увагу, що і під час розгляду справи не були надані позивачем відповідні належні та допустимі докази, які б свідчили про право власності чи користування земельною ділянкою на якій знаходься зазначена вище споруда, що є необхідною ознакою для визнання такого об'єкта цивільних прав нерухомим майном.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 37 Закону України «Про місцеве самоврядування» закріплено власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою, зокрема: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території" відповідного населеного пункту, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Поряд з цим, механізм присвоєння адрес у м. Києві визначено Положенням про реєстр адрес : у м. Києві визначено Положенням про реєстр адрес у м. Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 року №337/9394 (далі Положення).

Так, відповідно до п. 1.4 Положення, адреса - структурований опис сукупності реквізитів місця розташування об'єкта нерухомості на місцевості, що однозначно визначає даний об'єкт.

Як встановлено п. 4.16 Положення присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Присвоєння поштових адрес іншим об'єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.

При цьому, в силу п. 4.4. Положення, поштові адреси не присвоюються спорудам, які встановлені тимчасово без улаштування фундаменту, в тому числі пересувним та тимчасовим спорудам торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малим архітектурним формам, а також об'єктам незавершеного капітального будівництва (крім присвоєння будівельної адреси об'єктам нового будівництва в установленому порядку) та приміщенням службового, допоміжного і технічного призначення, розташованим у житлових та нежитлових будинках, інженерним мережам.

Такими чином, адреси не присвоюються елементам благоустрою.

У той же час, за допомогою адреси можливо ідентифікувати об'єкт нерухомого майна, визначити його місце розташування та відповідно встановити чи дійсно зі сторони відповідачів було демонтовано об'єкт нерухомого майна.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у м. Києві не було погоджено та відповідно не присвоювалась будь-якому об'єкту майна поштової адреси: місто Київ, вул. Героїв Дніпра, 35-А.

Вказані вище обставини не були спростовані позивачем і під час розгляду даної адміністративної справи.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до переконання про належність приміщення, зазначеного в приписі до тимчасових споруд.

Одночасно під час розгляду даної справи позивачем не доведено наявність у нього проектно-дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, 35А.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до переконання про правомірність припису від 07.10.2015р. №1513506 та доручення відповідача - 2 від 12.10.2015р. №379/10-15 в частині п. 4 щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна, який розташований у АДРЕСА_1.

Одночасно за вказаних обставин не можуть бути і задоволені і вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідачів з проведення демонтажу об'єкту нерухомого майна, який розташовано у АДРЕСА_1 та стягнення з відповідачів на його користь майнової шкоди у розмірі 1 760 044,00грн., оскільки вони є похідними від попередніх.

Таким чином в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко