№ 63004155, 28.11.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 листопада 2016 року Справа № 814/1907/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємство "Миколаївський бронетанковий завод", вул. 1 Слобідська, 120,Миколаїв,54002

доВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1,Миколаїв,54001

прозобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Миколаївський бронетанковий завод" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про зобов'язання відділ примусового виконання рішень зняти арешт з коштів у всіх видів валют, накладених постановами про арешт коштів боржника від 16.05.2013 року та 07.08.2014 року в межах зведеного виконавчого провадження №ЄДРВП 27163675.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в теперішній виконавче провадження №43917481, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження №ЄДРВП 27163675 завершено. Частину заборгованості по зазначеним виконавчим листам підприємством було погашено, частину виконавчих листів повернуто стягувачам без виконання. Повторно зазначені виконавчі листи стягувані до виконання не пред'являли, а враховуючи строки, вже втратили можливість стягнення по цим листам без вирішення питання про поновлення строку. Наявність арештів банківських рахунків заважає підприємству виконувати оборонні замовлення Міністерства оборони України, враховуючи запроваджений особливий період та проведення антитерористичної операції.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав викладених в письмових запереченнях.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В період з 2013-2015 років в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області знаходилось виконавче провадження 43917481, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження по стягненню з ДП "Миколаївський бронетанковий завод" на користь фізичних, юридичних осіб та держави на загальну суму близько 73678,44 гривень.

16 травня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Куліченко Д.О. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №27163675 винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму 17199303,57 грн.

07 серпня 2014року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Романською І.П. при ВП №439117481 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на кошти ДП "Миколаївський бронетанковий завод" (арк. с .20).

Протягом 2013-2015 років, виконавчі провадження, які знаходилися в межах зведеного виконавчого провадження були закінчені на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з повним фактичним виконанням або завершенні шляхом повернення виконавчого документу стягувачу за п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Державні виконавці не мали можливості звернути стягнення на майно боржника, оскільки він є державним підприємством, Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений обов'язок зняття накладеного арешту лише у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Обов'язку державного виконавця знімати накладені арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п.2 ч.1 ст.47 Закону, не передбачено.

Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача, у разі його повторного пред'явлення виконавчого документу протягом строків, визначених ст.ст.22, 23 Закону України "Про виконавче провадження".

В ході розгляду справи судом встановлено що повторно протягом року до відділу виконавчі документи, раніше повернуті по зведеному виконавчому провадженню №ЄДРВП 27163675 до стягнення не пред'являлися.

Таким чином, стягувачі своїм правом на повторне пред'явлення до виконання виконавчих документів не скористалися.

За відсутності в теперішній час виконавчого провадження №ЄДРВП 27163675, спливу строків, визначених ст.ст.22, 23 Закону України "Про виконавче провадження", арешт банківських рахунків ДП "Миколаївський бронетанковий завод" порушує права позивача, як власника.

Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешти з банківських рахунків ДП "Миколаївський бронетанковий завод", які були накладені відповідно до постанов державного виконавця 16.05.2013 року та 07.08.2014 в межах зведеного виконавчого провадження №ЄДРВП 27163675.

Зазначене судове рішення ухвалюються не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача (оскільки державний виконавець діяв правомірно), а з підстав неможливості поновити права позивача в інший спосіб, ніж через судове рішення.

Разом з тим, суд вважає за необхідним наголосити, що зазначене судове рішення не позбавляє можливості відповідача накласти повторні арешти на кошті на банківських рахунках позивача у разі необхідності по іншим виконавчим провадженням, або у разі повторного пред'явлення до виконання виконавчих документів раніше повернутих стягувачам.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт з коштів у всіх видах валют, накладений постановами про арешт коштів від 16.05.2013 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №27163675 та від 07.08.2014 року при примусовому виконанні ВП №43917481.

3. Присудити на користь Державного підприємство "Миколаївський бронетанковий завод" за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №4188 від 27.09.2016 року в сумі 1378 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич