№ 62979319, 24.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2016 рокусправа № 808/2366/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі №808/2366/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтнемоу районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 30 червня 2016 року №1738-13 про нарахування податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб.

Підставами позову визначено наступне.

Так, за позицією позивача, вимога щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Оскільки, зміни до Податкового кодексу України, в частині визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 24.12.2015 №909-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2016р., то нові положення Податкового кодексу України можуть застосовуватися не раніше нового бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки, враховуючи положення пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, зміни в об'єкті оподаткування транспортним податком, внесені Законом №909-VІІІ, який був прийнятий 24.12.2015р., можуть застосовуватися не раніше 1 січня 2017 року, а до того часу транспортний податок повинен обраховуватися виходячи з об'єкту оподаткування, визначеного діючим законодавством до внесення відповідних змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для справляння транспортного податку у 2016 році з урахуванням об'єкту оподаткування цим податком, який визначений Законом №909-VІІІ. Заявник апеляційної

скарги вказує на те, що оскільки з 01.01.2016р. набрав чинності Закон, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, в частині визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, то з огляду на те, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування таким податком, контролюючим органом обґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання за 2016 рік.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є власником легкового автомобіля Audi Q7, державний номер АР9080CH, об'єм двигуна 2967, рік випуску 2015, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.12).

Вищевказаний автомобіль позивачем було придбано на підставі договору купівлі-продажу автомобіля №АФ15104 від 15.12.2015, укладеного між позивачем та ТОВ «Ауді-Центр Київ» (а.с.9-11). Відповідно до п.3.1 ціна автомобіля на дату укладання цього договору складає: ціна автомобіля без урахування ПДВ: 1 780 095,83 грн.; ПДВ 356019,17грн.; ціна автомобіля з урахуванням ПДВ 2 136 115,00 грн., що складає суму еквівалентну 81500,00 Євро.

30 червня 2016 року ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №1738-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного рішення відповідача та наявності підстав для його скасування, з огляду на наступне.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно із пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону №909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, з огляду на внесені до Податкового кодексу України зміни, транспортний засіб Audi Q7, державний номер АР9080CH, власником якого є позивач, є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Суд першої інстанції, пославшись на положення пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, виходив з того, що зміни в об'єкті оподаткування транспортним податком, внесені Законом №909-VІІІ, який був прийнятий 24.12.2015р., можуть застосовуватися не раніше 1 січня 2017 року, а до того часу транспортний податок повинен обраховуватися виходячи з об'єкту оподаткування, визначеного діючим законодавством до внесення відповідних змін.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно із п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.

При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючи органи утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільняли б платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

У спірному випадку предметом спору є правомірність рішення податкової служби щодо визначення податкових зобов'язань, а не законність прийняття Верховною Радою України правового акту, яким змінено об'єкт оподаткування транспортним податком.

З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить таких застережень для визначення контролюючим рішення податкових зобов'язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення про зміну, зокрема, об'єкта оподаткування, то підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, з наведених судом першої інстанції підстав, не існує.

Необгрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і висновки суду першої інстанції про те, що у спірному випадку транспортний податок повинен обраховуватися виходячи з об'єкту оподаткування, визначеного діючим законодавством до внесення відповідних змін, оскільки будь-якого іншого об'єкту оподаткування транспортним податком у 2016 році, окрім того, який встановлений Законом №909-VІІІ від 24.12.2015, не існувало, а попередня редакція підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України втратила свою чинність на підставі Закону №909-VІІІ від 24.12.2015.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року по справі №808/2366/16 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 25.11.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк