Постановление суда № 62961812, 23.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 листопада 2016 року м. Київ К/800/26663/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з вказаним позовом й просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягала у неповідомленні позивачки про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50788015 від 12 квітня 2016 року в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку та скасувати зазначену постанову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12 квітня 2016 року ВП №50788015 про відмову у відкритті виконавчого провадження; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2016 року касаційна скарга, з урахуванням положень ст.ст.213,214 КАС України, залишалась без руху, оскільки до неї не було додано документа про сплату судового збору й копії рішення суду першої інстанції.

Відповідач недоліки касаційної скарги усунув, витребовувані документи надіслав.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Скасовуючи постанову головного державного виконавця від 12 квітня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій зазначали, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Так, згідно з п.6 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Водночас, частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частина ж 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Таким чином, у разі незазначення у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номера боржника/стягувача, державний виконавець, виходячи з наданих йому законом повноважень, може самостійно звернутися до відповідного органу чи сторони виконавчого провадження, що володіє такою інформацією із запитом про витребування вказаного ідентифікаційного номера, а отже, відсутність у виконавчому листі такого номера боржника/стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі №6-62цс14.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності постановлених судом першої та апеляційної інстанції рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, що її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник