Постановление суда № 62889941, 10.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7034/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Короткова В.Д., Таварткіладзе О.М.,

з участю секретаря Ярахедова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення штрафних санкцій за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2016 року,-

встановила:

04.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2016 року позовну заяву повернуто ОСОБА_2 з роз»ясненням про звернення до суду з зазначеним позовом за місцезнаходженням відповідача.

Вважаючи ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_2 надав до суду апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість ухвали суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача на його користь суми штрафних санкцій за час прострочення виплати за договором №009-005123-0/11-р з 21.11.2014 року по 30.03.2015 року, що складаються з індексу інфляції у розмірі 10 842,69 грн. та 3 % річних у сумі 441,35 грн.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 з підстав непідсудності позову зазначеному суду, суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги позивача не є споживачем послуг у кредитних правовідносинах.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року міститься правовий висновок про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п»ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає за мету створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п»ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незастосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, а тому ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2016 року слід скасувати, справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись п.4 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2016 року скасувати.

Справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді В.Д.Коротков

ОСОБА_3