Постановление суда № 62889240, 22.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/1201/16-ц Провадження № 22-ц/772/3134/2016Головуючий в суді першої інстанції Штифурко Л. А.Категорія 48Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року за матеріалами позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -

встановила:

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Відповідач, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

03 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулась в районний суд із позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя.

Ухвалою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано строк не більше п'яти днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

При цьому в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суддя, зазначивши підстави залишення позову без руху, та з урахуванням вимог позивача щодо поділу майна і орієнтовної його вартості, вказав конкретний розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом, а саме - 4101,50 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали та в межах наданого судом п'ятиденного строку з дня отримання її копії позивачем подано квитанцію про сплату судового збору в сумі лише 551,20 грн., до якої додано повідомлення про незгоду останньої із визначеним судом розміром судового збору.

Ухвалою від 31 серпня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернено позивачеві.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_2 неподаною та повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ухвали суду про залишення заяви без руху від 15 серпня 2016 року в установлений судом строк, не усунула недоліки позовної заяви, зокрема не в повній мірі сплатила визначений судом розмір судового збору за подання позову майнового характеру.

Згідно з ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Аналогічні роз'яснення містяться у п. 16 (абз.3) Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 17.10.2014, № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах".

На виконання зазначених норм закону, суд першої інстанції врахувавши вимоги позивача щодо поділу спільного майна подружжя, залишив позовну заяву без руху, при цьому попередньо визначивши розмір судового збору, належний до сплати. Незгода позивача із визначеним судом розміром судового збору не може бути підставою для скасування ухвали суду.

Колегія суддів відкидає посилання апелянта на те, що суд нібито не вживав будь-яких заходів до встановлення дійсної вартості майна і відповідного йому розміру судового збору.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Позивач у позовній заяві самостійно вказала орієнтовну вартість майна і просила виділити їй 13/20 його ідеальних часток.

Входячи з цього суд першої інстанції і визначив розмір судового збору, що підлягає сплаті.

Не погоджуючись із визначеним розміром судового збору, позивач проте не надала будь-яких доказів, що спростовували б раніше вказану нею ж ціну позову, не просила звільнити її від сплати судового збору, відстрочити чи розстрочити його сплату з наведенням відповідних підстав до визначення дійсної вартості майна чи постановлення рішення у справі.

Крім того, звертаючись до суду із даним позовом позивач ОСОБА_2 не клопотала про проведення оцінки дійсної вартості майна, не надала доказів неможливості проведення такої оцінки, а тому її посилання на невжиття судом заходів щодо визначення вартості майна, що підлягає поділу, є безпідставними.

За таких умов ухвала Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року про визнан ня неподаною та повернення позивачу позовної заяви постановлена з додержанням вимог закону, а тому апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України слід відхилити, а ухвалу - залишити без змін.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді: Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду/підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.