№ 62880959, 01.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - Банк) до державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ), управління державного казначейства у м. Житомирі Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про стягнення суми надміру сплаченого податку на прибуток підприємств,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 Банк звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідного рахунку державного бюджету суму надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 797 757 грн.

На обґрунтування позову послався на те, що ДПІ повинна була добровільно повернути Банку надміру сплачений податок на прибуток підприємств у зазначеному розмірі.

Суди встановили, що Банк у 2008 році сплачував консолідований податок на прибуток підприємств за свої відокремлені структурні підрозділи, в тому числі за філію «Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Житомир» (далі - Філія). З метою оптимізації роботи філіальної мережі Банку була припинена діяльність Філії, яка у 2008 році перебувала на обліку в ДПІ.

Згідно з розрахунками податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств позивачем по Філії було розраховано до сплати у 2008 році податок на прибуток у розмірах: за І квартал 2008 року - 442 932 грн, за півріччя 2008 року - 329 425 грн, за три квартали 2008 року - 284 722 грн, за 11 місяців 2008 року -153 415 грн, за 2008 рік - 653 650 грн.

Філія перерахувала до бюджету за звітні періоди 2008 року податок на прибуток підприємств на загальну суму 835 170 грн.

ДПІ та Філія звірили розрахунки платника з бюджетом за період з 1 січня по 31 грудня 2010 року, про що склали акт від 31 грудня 2010 року, згідно з яким по Філії рахувалося від'ємне сальдо з податку на прибуток банківських установ станом на 1 січня 2010 року у сумі 835 170 грн, на 31 грудня 2010 року - у сумі 835 170 грн.

У зв'язку зі сплатою позивачем визначеного контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 30 липня 2012 року № 000033223 адміністративного штрафу у розмірі 37 413 грн від'ємне сальдо складало 797 757 грн.

Також встановлено, що Філія та Банк на адресу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції та ДПІ направляли звернення щодо повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток: від 18 грудня 2008 року № 04/2-22/1-1642, від 4 червня 2010 року № 04-1-1645, від 27 квітня 2011 року № 10465/10, від 12 липня 2011 року № 04-1/2237, від 15 березня 2012 року № 129-08-01-6/04-7, від 27 серпня 2012 року № 04-8/63-1143, від 25 вересня 2012 року № 537-08-01-3/04-10.

При цьому суд першої інстанції встановив, що рішення про відмову позивачу в поверненні сум надміру сплаченого податку податковий орган не приймав, висновку про повернення позивачу сум надміру сплаченого податку на прибуток до органу державного казначейства не передавав.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 жовтня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, а позов залишив без розгляду.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Банк, посилаючись на неоднакове застосування пункту 43.5 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_821/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 43 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_816/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2015 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 16 березня, 23 липня та 15 грудня 2015 року (№№ К/9991/63996/12, К/9991/62786/12, К/800/7954/14 (К/800/9776/14) відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходячи з положень статей 99, 100 КАС дійшов висновку, що звернення позивача до суду з позовом про стягнення надміру сплаченого податку лише у серпні 2013 року є несвоєчасно вчиненою процесуальною дією.

У рішеннях, наданих заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд, вирішуючи спір у подібних відносинах, дійшов висновку про протиправну бездіяльність податкових органів щодо виконання заходів для повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств та необхідність стягнення на користь платника податку відповідних сум з бюджету.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви Банку слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.Ф. ВолковСудді:М.І. ГрицівО.В. КривендаО.Б. Прокопенко