Постановление суда № 62877851, 07.11.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2-о/760/445/16

760/17277/16-ц

УХВАЛА

іменем україни

07 листопада 2016 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересовані особи: Головне управління юстиції у м. Києві, -

ВСТАНОВИВ:

Заявники звернулись до суду із вищезазначеною заявою, в якій просять суд «встановити факт належності нашому дідусю, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Києві однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, квартира займає житлову площу 13,50 кв.м., а загальну площу 19,98 кв.м. у 3-кімнатній квартирі, а також земельна ділянка, площею 0,012 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна :377926932249

-ОСОБА_2 і ОСОБА_3. В якості свідка просимо викликати ОСОБА_4, яка проживає за адресою: 03037, АДРЕСА_2»

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Пунктом 6 частини 1 статті 256 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім?я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім?ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

З матеріалів заяви вбачається, що і в свідоцтві про смерть, і у Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, і в договорі дарування квартири від 29.12.1999 року, і в довідці Форми № 3 ВСП «Батиївський» № 4518 від 28.07.2010 року, і в свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 05.06.2014 року № 22621179 прізвище померлого дідуся заявників вказане «ОСОБА_5».

Єдиним документом, з наданих заявниками, де прізвище померлого написано інакше це повторне свідоцтво про народження ОСОБА_5 (мати заявників) Серія НОМЕР_1, де батьком вказаний «ОСОБА_5».

Враховуючи положення ст.. 256 ЦПК України, якими керуються заявники при зверненні до суду, суду є незрозумілим, чому заявники звертаються з заявою про встановлення факту належності померлому документів, якщо інформація яка міститься в цих документах повністю співпадає між собою і не містить жодних суперечностей.

Крім того, суд звертає увагу заявників на необхідність приведення їх заяви у відповідність, зокрема, щодо заявлених вимог, оскільки вони сформульовані некоректно і містять незрозумілу інформацію, якій суд не може взагалі надати жодної оцінки.

В свою чергу, суд звертає увагу заявників на те, що як вбачається з договору дарування квартири від 29.12.1999 року, його предметом було 32/100 частини квартири, а не однокімнатна квартира в трьохкімнатній. На цій підставі заявникам необхідно надати правове обґрунтування підстав визначення саме такої частки, розміру та вигляду належного померлому майна (квартири), як ними зазначено в заяві та надати відповідні підтверджуючі документи.

Також суд звертає увагу заявників на тому, що вказаний ними «реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 377926932249» взагалі не міститься в свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 05.06.2014 року № 22621179, а тому суду незрозумілим звідки заявниками було отримано даний номер, який виходячи з вимог повинен міститься в резолютивній частині рішення суду.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Позовна заява не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересовані особи: Головне управління юстиції у м. Києві - залишити без руху.

Роз'яснити позивачеві, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом подачі позовної заяви в новій редакції з урахуванням виправлення зазначеним судом недоліків.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.С. Кицюк