Постановление суда № 62867143, 21.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 листопада 2016 року м. ОдесаСправа № 815/6199/16

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Малого приватного підприємства «Кондор» до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу в Київській області ОСОБА_1, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсним та скасування нотаріального посвідчення договору, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Мале приватне підприємство «Кондор» до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу в Київській області ОСОБА_1, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в якому позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати нотаріальне посвідчення договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, 5207-5208 від 12.12.2011 року, реєстраційний номер обтяження 7407799.

Відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 КАС України.

Розглянувши зміст позовної заяви, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження за вказаним адміністративним позовом з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14 червня 2016 року по справі № 826/4858/15 (в ЄДРСР № 59205451), по якій предметом оскарження також було рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, прийняте на підставі застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про іпотеку правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином наслідком визнання недійсним нотаріального посвідчення договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки є його недійсність з моменту укладання.

Враховуючи те, що у справі за позовом Малого приватного підприємства «Кондор» до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу в Київській області ОСОБА_1, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування нотаріального посвідчення договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки 5207-5208 від 12.12.2011 року, яка надійшла до суду спірні правовідносини повязані із виконанням умов цивільно-правової угоди, суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні правовідносини стосуються захисту порушених цивільних прав позивача, тому не відносяться до компетенції адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, позивачу слід відмовити у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 109, ст. 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Кондор» до Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу в Київській області ОСОБА_1, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсним та скасування нотаріального посвідчення договору.

Розяснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Розяснити позивачу, що відповідно до ч. 6 ст. 109 КАС України розгляд справи за вказаними вимогами відноситься до цивільної юрисдикції.

Копію ухвали разом із заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання її копії.

Суддя Е.А. Іванов