№ 62829233, 11.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/8505/16-п Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 33/783/766/16 Доповідач: Стельмах І. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2016 року Апеляційний суд Львівської області у складі:

судді - Стельмаха І.О.,

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2016 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 275 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння близько 17 год. 15 хв. 18 вересня 2016 року у м. Львові на вул. Городоцькій, 16 керував автомобілем «ВАЗ», д.н.з. «НОМЕР_1» в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху.

На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а справу відносно нього закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 покликається на те, що постанова суду не відповідає вимогам закону та матеріалам справи. В постанові суду зазначено, що з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення від 07 березня 2016 року серії АП2 № 391386, однак в матеріалах справи міститься протокол від 18 вересня 2016 року, а тому протокол, яким суд мотивує своє рішення є невірним та не може братися до уваги. В мотивувальній частині постанови суд не навів доказів повторного вчинення ним правопорушення протягом одного року та безпідставно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року він притягувався за ч.1 ст. 130 КУпАП, між тим за ч.2 ст. 130 КУпАП він не притягувався, а тому вважає безпідставною кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 130 КУпАП. В порушення вимог п.24 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 в постанові суду не наведено доказів на підставі яких суд кваліфікував вчинене ним правопорушення за ч.3 ст. 130 КУпАП.

При апеляційному перегляді справи ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив пом'якшити накладене на нього стягнення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки висновок судді підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів.

Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечував фактичних обставин справи та підтвердив, що дійсно 18 вересня 2016 року він керував автомобілем «ВАЗ» в стані алкогольного сп'яніння, а також те, що протягом року він вже двічі притягувався за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, а тому не може бути притягнутий за ч.3 ст. 130 КУпАП, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з постанов Шевченківського районного суду м. Львова від 01 та 30 червня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, а тому його дії правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ч.3 ст. 130 КУпАП.

Покликання ОСОБА_1, як на підставу скасування рішення судді на те, що суддя мотивуючи своє рішення вказав іншу дату складання адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1, не вплинуло на висновки судді щодо фактичних обставин справи та законність прийнятого рішення, а тому не може бути підставою для скасування постанови.

Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років накладене відповідно до ч.3 ст. 130 КУпАП та з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2016 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Стельмах