Постановление суда № 62829022, 17.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/4945/16

Провадження №22ц/778/4722/16 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року у справі за поданням державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Фесенко Ю.В. про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон України без вилучення паспортного документа, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року державний виконавець Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Фесенко Ю.В. звернувся до суду з поданням про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон України без вилучення паспортного документа.

В поданні зазначено, що на виконанні у Олександрівському відділі державної виконавчої служби міста Запоріжжя перебуває виконавче провадження № 50955697 з примусового виконання виконавчого листа № 161/7342/15-ц, виданого 12.10.2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 78 700 гривень 00 копійок.

Боржник мешкає у АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 на виклики державного виконавця не з'являється, пояснень з приводу несплати ним заборгованості не надає.

При неодноразових виходах державного виконавця за адресою боржника, ОСОБА_3 перевірити майновий стан не виявлялося можливим, у зв'язку з постійною відсутністю боржника вдома за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином у державного виконавця не має можливості провести виконавчі дії у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: провести опис та арешт майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. з метою виконання рішення суду.

ОСОБА_3 рішення суду та законні вимоги державного виконавця не виконує, заборгованість боржником не сплачена, від виконання своїх обов'язків згідно виконавчих документів по сплаті суми боргу ухиляється. Крім того, до державного бюджету України не стягується виконавчий збір в розмірі 10% від суми боргу.

У зв'язку з вищевикладеним, державний виконавець Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя просить суд обмежити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. без вилучення паспортного документа у праві виїзду за кордон України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року подання задоволено.

Обмежено у праві виїзду за кордон ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. без вилучення паспортного документа.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним обов'язків покладених на нього судовим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення, оскільки на виклики державного виконавця не з'являється, пояснень з приводу несплати ним заборгованості не надає.

З висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" від 21 січня 1994року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

У зв'язку з тим, що особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається саме на державного виконавця, як особу, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Як вбачається зі змісту подання державного виконавця, 22.06.2016 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_3 АДРЕСА_1.було направлено вимогу про зобов'язання з'явитись до відділу державної виконавчої служби, проте у вказаний у вимозі час ОСОБА_3 до відділу ДВС не з'явився.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 було отримано вимогу державного виконавця від 22.06.2016 року.

Також у матеріалах подання відсутні докази того, що дійсно адресою місця проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_1., оскільки за інформацією наданою адресно-довідковим бюро ГУМВС України у Запорізькій області відомості щодо реєстрації боржника за адресою АДРЕСА_1. відсутні.

При розгляді подання судом не були витребувані для огляду і матеріали виконавчого провадження, хоча у разі відсутності в матеріалах подання достатньої інформації щодо обставин виконання судового рішення, витребування матеріалів виконавчого провадження є доцільним.

Таким чином, без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про наявність підстав для задоволення подання є передчасним.

За вказаних обставин ухвала суду від 15 липня 2016 року підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням визначеного ст. 377-1 ЦПК України порядку його вирішення, з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312,313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2016 року по цій справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: