Постановление суда № 62797106, 16.11.2016, Высший административный суд Украины

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/800/64811/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Бухтіярової І.О.

Суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Устімчева Д.В., Тіняєвої В.А.,

відповідача - Борсука О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013

у справі № 826/7459/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - позивач, ПАТ «Укртелеком»)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, МГУ Міндоходів - ЦО ОВПП)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укртелеком» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень МГУ Міндоходів - ЦО ОВПП від 14.03.2013 № 0000164230 та № 0000174230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволенні, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Укртелеком» з питань правомірності обчислення, повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ПП «Євроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, складено акт № 225/42-10/21560766 від 26.02.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 80 132 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 160 065 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки 14.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000164230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі: 33 916 грн., в т.ч.: 28 494 грн. основного платежу та 5 422 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000174230 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 160 065 грн., у т.ч.: 1 кв. 2010 р. - 1 237 грн., півріччя 2010 р. - 7 147 грн., 3 кв. 2010 р. - 7 866 грн., 2010 рік - 8 530 грн., 1 кв. 2011 р. - 721 грн., 2 кв. 2011 р. - 36 568 грн., 2-3 кв. 2011 р. - 98 002 грн., 2-4 кв. 2011 р. - 150 507 грн., 1 кв. 2012 р. - 307 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Укртелеком» та контрагентами ТОВ ВПБ «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», КП «Альянс» було укладено ряд договорів, спрямованих на: будівництво ліній зв'язку; виконання робіт по ремонту, капітальному ремонту приміщень, систем теплопостачання; по виготовленню технічної документації, перевезення тощо.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виданих ПП «Сіті Буд», ТОВ БВП «Строитель-плюс», ТОВ «Бренд Строй» та КП «Альянс», оскільки вироком Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за здійснення реєстрації юридичних осіб, зокрема, БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ТОВ «Кримспецтехнолоджи» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність; крім того, в ході досудового слідства в рамках кримінальної справи керівники ПП «Сіті-Буд» та ТОВ «Бренд Строй» заперечили причетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності цих товариств.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, що підтверджується укладеними між ними договорами, при підписанні яких сторони дійшли згоди про виконання робіт, порядок передачі та приймання робіт, що підтверджується актами виконаних робіт.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п. 2, 5, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (чинного до 01.11.2011) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку; всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Такі ж положення наведені і в п. 1, п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті; усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Вироком Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за здійснення реєстрації юридичних осіб, зокрема: ТОВ БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», та ТОВ «Кримспецтехнолоджи» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, у ході досудового слідства в рамках кримінальної справи керівники ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Бренд-строй» заперечили свою участь у створенні та діяльності вказаних товариств, а отже, й у підписанні будь-яких первинних документів.

Незважаючи на те, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів ПП «Сіті Буд» та ТОВ «Бренд-строй» не було постановлено вироків, не можна відхиляти їх пояснень, наданих в ході досудового слідства в рамках кримінальної справи.

Зазначені обставини, на думку суду касаційної інстанції, дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені осіб, які заперечили свою участь у їх діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та витрат є безпідставними, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції було помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 слід скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 245-253 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін (підпис)І.В. Приходько