Постановление суда № 62760481, 17.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/680/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2795/16Головуючий у 1-й інстанції Щабельська І. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Дорош А.І., Омельченко Л.М.

при секретарі: Діхтяр Т.В.

за участю позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: адвоката ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

третьої особи: ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватної агрофірми "Подоляка" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, ??

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до ПА «Подоляка» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. В обгрунтування своїх вимог вказував, що йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №200388, виданого 06 листопада 2008 року Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області, на праві приватної вланості належить земельна ділянка площею 6,2137 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великорудківської сільської ради Диканського району Полтавської області. На підставі Договору оренди землі від 14 листопада 2012 року дана земельна ділянка знаходиться в оренді у ПА «Подоляка». У звязку з тим, що про існування даного договору він не знав, а в тексті договору стоїть не його підпис, просив визнати договір оренди землі від 14 листопада 2012 року укладеного від його імені з ПА «Подоляка» недійсним. Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 29 серпня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_5

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване ним рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

На вказану апеляційну скаргу своє заперечення надав відповідач ПА "Подоляка", в якому, спростовуючи доводи апелянта, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 200388, виданого 06 листопада 2008 року Диканською районною державною адміністрацією Полтавської області, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,2137 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великорудківської сільської ради Диканського району Полтавської області. 14 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди належної позивачеві земельної ділянки строком на 10 років, який був зареєстрований у встановленому законом порядку. З матеріалів справи, а саме, доручення виданого 14 січня 2011 року строком на три роки, без права передоручення та посвідченого виконуючим обов'язки начальника Полтавської виправної колонії УДДУ ПВП у Полтавській області № 64, яке зареєстроване в реєстрі за № 93, вбачається що позивач уповноважив ОСОБА_5 - третю особу по справі розпоряджатися на власний розсуд його земельним і майновим паєм. Позивач надав вказаним документом право подавати від його імені заяви у відповідні установи, одержувати необхідні довідки і документи, підписувати документи, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цим дорученням / а.с. 44, 63/. З реєстру вчинення нотаріальних дій Полтавської виправної колонії№ 64 УДДУ ПВП у Полтавській області, вбачається що дійсно за № 93 посвідчено довіреність, якою ОСОБА_2 - позивач по справі - уповноважив ОСОБА_5 на власний розсуд розпоряджатися належною йому землею. Окрім цього, як вбачається з даного реєстру, видана довіреність скасованою не була / а.с. 56-59, 92-96/. За нормами ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Також судом встановлено, що третя особа ОСОБА_5 підтвердив факт видачі позивачем доручення на його ім'я, яке видавалось з метою розпорядження належною останньому земельною ділянкою на час перебування його в місцях позбавлення волі. Позивач не повідомляв ОСОБА_5 про його небажання укладати договір оренди землі з відповідачем та своєму дорученні цього не вказував. Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Судом першої інстанції вірно встановлено, що третя особа ОСОБА_2, будучи уповноваженим на підставі виданого позивачем доручення на власний розсуд розпоряджатись належною останньому земельною ділянкою, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов, 14 листопада 2012 року уклав з відповідачем договір оренди цієї земельної ділянки, який набув чинності у встановленному законом порядку та належним чином виконувався кожною зі сторін. Так, зокрема, згідно наявних у справі доказів, на виконання спірного договору господарством на імя позивача здійснювалась орендна плата, яку за дорученням отримував ОСОБА_5, а після звільнення з місць позбавлення волі, позивач особисто по відомості №72 від 22 вересня 2015 року отримав в рахунок орендної плати грошові кошти в розмірі 7728 грн., що підтверджується його підписом /а.с. 71- 78/. За наведених обставин, правильним є висновок суду про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1 Судді: /підписи/ ОСОБА_7 ОСОБА_8

З оригіналом згідно:

Суддя: С.М. Бондаревська