Постановление суда № 62741973, 10.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 листопада 2016 р. Справа № 802/1761/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Могиль Тетяни Олександрівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Бабія Р.В., Мельник А.П., Левченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання наказів протиправними

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання наказів протиправними.

В ході судового засідання представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, який визначено положеннями Закону України "Про державну службу".

Позивач та представник позивача заперечували щодо задоволення заявленого клопотання, посилаючись на те, що строк звернення до суду визначено саме положенням ст. 99 КАС, який позивачем не пропущено, а відтак у задоволенні заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з наступних мотивів.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що позивачем оскаржуються накази Жмеринської ДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №434 від 20.09.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника" та №439 від 20.09.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника", оскільки останній перебував на лікарняному, накази були направлені на адресу позивача засобами зв'язку, та отримані ОСОБА_1 29.09.2016 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Відтак, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду про оскарження наказів Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області обчислюється з 29.09.2016 року.

В своєму клопотанні представник відповідача зазначає, що правовідносини які виникли між сторонами базуються на приписах Закону України "Про державну службу", в якому визначено безпосереднє право особи на оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення саме в термін десять днів з моменту одержання державним службовцем копії наказу .

Так, відповідно до положень ст. 78 Закону України "Про державну службу України" визначено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Із посилань відповідача слідує, що позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом 26.10.2016 року, чим суттєву пропустив строк на звернення до суду, який визначено положеннями Законом України "Про державну службу".

Суд критично оцінує посилання відповідача з огляду на те, що положеннями ч.2 ст. 78 Закону України "Про державну службу" закріплено, що саме скарга подається на протязі 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення.

Положення Закону України "Про державну службу" визначають, що державний службовець категорії "Б" і "В" має право на протязі 10 календарних днів подати скаргу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби про оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення або на звернення до суду за захистом своїх прав.

Конституцією України передбачено, що держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кодексом адміністративного судочинства визначено юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Визначено, що адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Згідно статті 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ст. ст. 104,105 КАС України визначено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах, який визначено безпосередньо положеннями Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ по справі Мушта проти України зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

У рішенні по справі Плахтєєв та Плахтєєва Проти України зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).

Суд зазначає, що правовий припис в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законодавством. Можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок КАС України.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів щодо проходження публічну служби.

З матеріалів справи слідує, що накази Жмеринської ДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №434 від 20.09.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника" та №439 від 20.09.2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника" були направлені на адресу ОСОБА_1 засобами зв'язку, які отримані останнім 29.09.2016 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Позивач дізнавшись про порушення своїх прав та свобод, скористався правом на звернення до суду із позовною заявою за захистом порушених прав у встановлений місячний строк.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачем було пропущено строк, що перевищує визначені ч. 3 ст. 99 КАС України, відтак відсутні підстави для залишення позову без розгляду, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 165, 186, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання представників відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: