№ 62725515, 09.11.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. № 809/845/16

12 год. 15 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3,

представника відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу за №318 від 08.04.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вищевказаний наказ підлягає скасуванню, як такий, що прийнятий без правових підстав та з порушенням порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою суду від 26.07.2016 року первинного відповідача ОСОБА_5 замінено належним відповідачем - начальником Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_5.

Позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях до нього. Зазначили, що в діях начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області вбачається упереджене ставлення до позивача, так як його неодноразово було позбавлено премії та надбавки до заробітної плати. Вказали, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності незаконно, з мотивів особистої неприязні, за відсутності у його діях порушень чинного законодавства, що свідчить про наявність правових підстав для скасування оскарженого наказу. Суду пояснили, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано до ОСОБА_1 неправомірно, оскільки можливість подання зауважень на проект розпорядження, які в подальшому стали підставою для прийняття оскарженого рішення, передбачена внутрішніми положеннями органів ДФС. При цьому вказали, що жодного факту некоректних висловлювань в поданих позивачем зауваженнях, на їх думку, не містилося, а було наявне виключно повідомлення про можливе порушення прав платників податків внаслідок прийняття даного розпорядження. Одночасно зазначили, що враховуючи зауваження позивача вищезгаданий проект так і не був реалізований. Крім того, звернули увагу суду на те, що відповідачами порушено порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, оскільки всупереч приписів Кодексу Законів про працю України у ОСОБА_1 не були відібрані пояснення з приводу вчинення ним дисциплінарного проступку. Водночас зазначили, що в порушення вимог чинного законодавства також не було проведено службового розслідування по факту порушення ОСОБА_1 ОСОБА_6 етичної поведінки державних службовців. Позов просили задовольнити повністю.

Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали з мотивів, наведених у письмових запереченнях та додаткових письмових поясненнях до справи. Зазначили, що при прийнятті оскарженого рішення відповідачі діяли з повним дотриманням вимог чинного законодавства України. Суду пояснили, що ОСОБА_1, перебуваючи у прямому підпорядкуванні заступника начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_7, своїми діями, а саме поданням некоректних зауважень щодо незаконності проекту розпорядчого документу, принизив честь, гідність, ділову репутацію вищестоящого керівника. Вказали, що позивач безпідставно та в порушення ОСОБА_6 етичної поведінки державних службовців кваліфікував проект розпорядчого документа як злочин, а дії відповідної посадової особи як зловживання службовим становищем та використання службового становища всупереч інтересам служби. Пояснили, що оскільки за порушення ОСОБА_6 етичної поведінки державні службовці несуть дисциплінарну відповідальність, то начальником відділу по роботі з персоналом позивачу було запропоновано надати відповідне письмове пояснення, у звязку з неподанням якого в подальшому було складено відповідний акт. З урахуванням наведеного, вважають, що в діях позивача наявні передбачені чинним законодавством України підстави для винесення догани, яка накладена на ОСОБА_1 з дотриманням порядку застосування дисциплінарного стягнення. Водночас факт порушення позивачем ОСОБА_6 етичної поведінки, на їх переконання, підтверджується і доповідною запискою начальників управління правової роботи, відділу внутрішнього аудиту та контролю і відділу по роботі з персоналом про виявлення ОСОБА_1 неповаги до гідності інших осіб. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 18.03.2016 року заступником начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_7 було підготовлено проект розпорядчого документа, а саме розпорядження «Про додаткове завдання по ПДВ», яким зобовязано в тому числі начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1, вжити невідкладних заходів щодо активізації роботи стосовно сплати ПДВ фізичними особами-підприємцями, у відповідності до доведеного завдання (а.с. 58).

При цьому в ході погодження даного проекту позивачем було підготовлено зауваження, зміст якого полягав в тому, що завдання доведено свідомо нереальне, дії посадової особи є зловживанням службовим становищем та використанням службового становища всупереч інтересам служби. Водночас таке доручення, на думку ОСОБА_1, є вчиненням суспільно небезпечного діяння з прямим умислом (а.с.59).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу листа начальника відділу по роботі з персоналом від 29.03.2016 року позивачу було запропоновано до 17 год. 00 хв. 29.03.2016 року надати письмове пояснення з приводу його зауваження до проекту розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області (а.с.67).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту, складеного начальниками управління правової роботи, відділу внутрішнього аудиту та контролю і відділу по роботі з персоналом, станом на 11 год.15 хв. 31.01.2016 року пояснення ОСОБА_1Л надано не було (а.с.68).

Судом встановлено, що 08.04.2016 року наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обовязків, що призвело до порушення вимог ч.2 п.4, ч.3 п.7, ч.1 п.10 Розділу 2 ОСОБА_6 етичної поведінки державних службовців та ч.1 ст.38 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.75-76).

Суд не погоджується з правомірністю прийнятого відповідачем наказу з огляду на нижчевикладане.

Відносини щодо проходження публічної служби, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому у спірних правовідносинах пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до п.п.342.4, 342.6 ст.342 ПКУ посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обовязки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Спеціальним законодавством, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України «Про державну службу» (№3723-ХІІ від 16.12.1993) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Крім того до спірних правовідносин підлягають також застосуванню норми Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), якими передбачено загальний порядок проходження державної служби.

Статтею 9 Закону України «Про державну службу» визначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

За змістом вищевказаного Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (частина перша статті 1). Додержання Конституції України та інших актів законодавства України є основним обов'язком державного службовця (абзац другий частини першої статті 10).

Як встановлено ст. 10 Закону, основними обов'язками державних службовців є: - додержання Конституції України та інших актів законодавства України; - забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; - недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; - безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; - сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

При цьому моральні засади діяльності державних службовців та принципи етики державної служби визначено Правилами етичної поведінки державних службовців, затвердженими Постановою КМУ за №65 від 11.02.2016 року.

Пунктом 7 даних ОСОБА_6 встановлено, що лояльність передбачає: утримання від будь-яких проявів публічної критики діяльності державних органів, їх посадових осіб та коректне ставлення до керівників і співробітників державного органу під час виконання державним службовцем своїх обовязків.

Проаналізувавши зміст вищевказаних норм суд прийшов до висновку, що на відміну від фізичної особи громадянина, державний службовець в силу приписів Закон України «Про державну службу» та ОСОБА_6 етичної поведінки державних службовців, затверджених Постановою КМУ за №65 від 11.02.2016 року, зобовязаний висловлювати припущення в коректній формі, а в службових відносинах уникати безпідставних і категоричних висновків, в тому числі і відносно вищестоящих посадових осіб.

Однак як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу копії зауваження до проекту розпорядження, ОСОБА_1 зазначено про зловживанням службовим становищем заступником начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області, тобто його безпосереднім керівником, та використанням службового становища всупереч інтересам служби. Водночас таке доручення, на думку позивача, є вчиненням суспільно небезпечного діяння з прямим умислом та явно злочинним розпорядженням (а.с.59).

Таким чином реалізуючи своє право на подання відповідного зауваження, на переконання суду, позивач допустив безпідставні та необгрунтовані припущення у формі, яка не відповідає етичним правилам та стандартам, визначеним Постановою КМУ за №65 від 11.02.2016 року.

З огляду на зазначене в діях ОСОБА_1 вбачається порушення ОСОБА_6 етичної поведінки державного службовця, яке полягало в некоректних висловлюваннях, що стосувались безпосереднього керівника, викладених ним в зауваженні до проекту розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

При цьому посилання позивача на те, що за фактом вчинення ним дисциплінарного порушення не було проведено службового розслідування суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. за №950 затверджено Порядок службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, пунктом 1 якого визначено підстави для проведення перевірки.

Судом не встановлено обставин, які відповідно до положень вищевказаного нормативно-правового акту, можуть бути підставами для призначення та проведення службового розслідування.

Суд також відхиляє твердження позивача на упереджене ставлення до нього відповідача - начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_5

В судовому засіданні встановлено, що подання до ДФС України від 16.12.2016 року за №547 на підставі якого позивача було призначено на займану ним посаду було подано саме начальником ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_5 Відповідно до даного подання, як зазначає особисто позивач у додаткових письмових поясненнях від 04.10.2016 року, професійна компетентність ОСОБА_1 охарактеризована як зразкова.

Водночас факт невиплати преміальних доплат позивачу не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, так як відповідно до листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 з 2014 по І квартал 2016 року не було депремійовано та не було позбавлено надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. При цьому суд приймає до уваги те, що відповідно до чинного законодавства України, розмір премії встановлюється на розсуд керівника.

Одночасно суд відхиляє посилання позивача та його представника на те, що вищезгаданий проект розпорядчого рішення залишився нереалізований, так як відповідно до встановлених обставин підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності була форма, а не зміст зауважень, тому на переконання суду, ця обставина не має правового значення для вирішення даного публічного спору.

Однак відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин справи відповідачами було допущено порушення порядку та процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Дана норма кореспондується з положеннями пункту 11 ОСОБА_6, згідно із положеннями якого за порушення цих ОСОБА_6 державні службовці несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено ч.1 ст.147 Кодексу Законів про працю України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про державну службу» до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

У свою чергу ч.3 ст.149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В судовому засіданні відповідачі, які є субєктами владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України не довели правомірності застосування до ОСОБА_1 даного виду дисциплінарного стягнення з урахуванням вищевикладених обставин.

Зокрема з пояснень позивача вбачається, що за 17 років проходження служби в податкових органах до нього жодного разу не було застосовано дисциплінарних стягнень, при цьому при призначенні на займану в даний час посаду відповідачем ОСОБА_5 ОСОБА_1 дана позитивна характеристика. Крім того судом встановлено, що будь-якої шкоди діями позивача інтересам держави, фізичних чи юридичним особам не спричинено.

За змістом ч.1 ст.149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Так як вбачається з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу листа начальника відділу по роботі з персоналом від 29.03.2016 року позивачу було запропоновано до 17 год. 00 хв. 29.03.2016 року надати письмове пояснення з приводу його зауваження до проекту розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області (а.с.67).

При цьому чинними нормативно-правовими актами та внутрішніми положеннями органів ДФС передбачена можливість подання у письмовій формі зауважень на наказ (розпорядження), доручення вищестоящої посадової особи.

Дана обставина відповідно до ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає як така, що визнається сторонами і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності визнання.

Наведене свідчить про те, що зауваження до проекту розпорядження, з приводу якого начальником відділу по роботі з персоналом позивачу було запропоновано надати пояснення, не є дисциплінарним порушенням, так як подання останнього передбачено чинним законодавством України та належить до компетенції ОСОБА_1, як посадової особи ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Одночасно з огляду на зазначене та інших обставин, з'ясованих в ході розгляду справи, судом не встановлено факту розяснення позивачу посадовою особою, якою застосовано дисциплінарне стягнення, змісту і суті порушення.

Водночас із змісту оскарженого наказу вбачається, що позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за порушення вимог ч.2 п.4, ч.3 п.7, ч.1 п.10 Розділу 2 ОСОБА_6 етичної поведінки державних службовців та положень ч.1 ст.38 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.75-76).

Разом з тим відповідно до пп.2 п.4 ОСОБА_6 служіння державі і суспільству передбачає в тому числі забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій держави, а до пп.1 п.10 сумлінність передбачає в тому числі добросовісне, чесне та професійне виконання державним службовцем своїх обовязків, виявлення ініціативи і творчих здібностей.

Проте в судовому засіданні будь-яких порушень щодо незабезпечення державних інтересів та невиконання службових обовязків у діях ОСОБА_1, як посадової особи ГУ ДФС в Івано-Франківській області, не встановлено.

Крім того суд вважає помилковим застосування до позивача дисциплінарного стягнення на підставі Закону України «Про запобігання корупції», так як відповідно до преамбули даного Закону останній регулює виключно відносини у сфері запобігання корупції в Україні. З огляду на зазначене, оскільки в ході судового розгляду в діях ОСОБА_1 жодних корупційних правопорушень не встановлено, то застосування положень Закону України «Про запобігання корупції» на переконання суду, є неправомірним.

У свою чергу суд залишає без уваги твердження представників відповідачів, що факт порушення ОСОБА_1 ОСОБА_6 етичної поведінки державного службовця додатково підтверджується доповідною запискою начальників управління правової роботи, відділу внутрішнього аудиту та контролю і відділу по роботі з персоналом про виявлення ОСОБА_1 неповаги до гідності інших осіб від 31.03.2016 року, оскільки як встановлено в судовому засіданні підставою для застосовуванню дисциплінарного стягнення до позивача є виключно висловлювання ОСОБА_1, викладені у зауваженні до проекту розпорядження заступника начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_7

Одночасно, на переконання суду, наявність підстав для притягнення до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку не може свідчити про правомірність рішення, принятого без дотримання встановленої чинним законодавством України процедури.

Віповідно до вищезазначеного, суд вважає, що вимога позивача є правомірною та такою, що повністю відповідає положенням діючого законодавства України, належним чином обґрунтована, і тому підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судових витрат.

За таких обставин, позовна вимога підлягає до задоволення повністю.

На підставі, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Наказ за №318 від 08.04.2016 року про оголошення догани начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судових витрат.

Згідно ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяГундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 15.11.2016 року.