№ 62713707, 10.11.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/1327/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Бондар І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про скасування рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 р. №0009051305 про збільшення суми грошового зобов'язання на 6 654,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3 327,38 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 р. №000903130 в сумі 9 567,08 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2016 р. №0009041305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 956,71 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши думку представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 23.06.2016 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку само зайнятої особи ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами даної перевірки складено акт від 23.06.2016 року №519/21-03-13-05/НОМЕР_1 (далі - акт).

З наведеного вище акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено само зайнятою особою оподатковуваного доходу за 2014 р. на суму 44365,05 грн., що призвело до донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 6654,76 грн.;

- п.2 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на суму 9 567,08 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що ОСОБА_3 неправомірно включено до складу витрат оренду плату за користування офісним приміщенням та неправомірне включення витрат на канцелярські товари до валових витрат.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 р. №0009051305 про збільшення суми грошового зобов'язання на 6 654,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3 327,38 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 р. №000903130 в сумі 9 567,08 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2016 р. №0009041305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 956,71 грн.

Не погоджуючись із вищенаведеним оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

В ході вищезазначеної проведеної перевірки позивача щодо правильності визначення валових витрат було встановлено, що позивачем до складу валових витрат відносились витрати по орендній платі за нежитлове приміщення в АДРЕСА_1, згідно договору оренди укладеного позивачем (Орендар) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (Орендодавець).

Як вбачається Договору оренди приміщення по АДРЕСА_1 від 30.01.2013 р. (далі - Договір), Орендодавець зобов'язувався передати зазначене нежитлове приміщення в оренду, а Орендар зобов'язується використовувати зазначене приміщення для розміщення нотаріальної контори. (п.1.2, 5.6 Договору).

В акті прийому - передачі індивідуально визначеного майна від 30.01.2013 р. зазначено, що приміщення передається під офіс, також до Договору додана схема підвалу.

Відповідно до Технічного паспорта індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 даний будинок є одноповерховим і має підвал.

Таким чином, позивачем орендується частина підвалу, який є нежитловим приміщенням, що підтверджується Технічним паспортом від 26.12.2013 р., Договором та додатками до нього.

Відповідно пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 до Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 178.3 ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату. (пп.14.1.97 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в ході судового розгляду судом, орендоване приміщення по АДРЕСА_1, використовувалась позивачем в якості адміністративно-офісного приміщення з 30.01.2014 р. В зазначеному приміщенні позивач розміщував своїх співробітників, офісну техніку, меблі, документи та здійснював передбачену статутом діяльність.

В ході перевірки позивача, контролюючим органом було використано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.05.2016 р. за 361711047 відповідно до якої у розділі «відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» у підрозділі «об'єкт нерухомого майна» значиться інформація: домоволодіння, об'єкт житлової нерухомості».

З цього, відповідач прийшов до висновку, що позивач не міг використовувати зазначене жиле приміщення для розташування офісу, оскільки відповідно до ст. 6 Житлового кодексу України, житлові приміщення можна використовувати лише для проживання громадян, для промислових же потреб - заборонено.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що зазначене приміщення не було в установленому законом порядку переведено із житлового фонду в не житловий, як того вимагає Житловий кодекс України, однак вважає, що обов'язок щодо вчинення зазначених дій в будь-якому випадку не впливає на підстави та порядок формування валових витрат позивача при здійсненні ним господарської діяльності.

Як вбачається з договору оренди, позивач орендував приміщення для здійснення уставної діяльності не пов'язаної з виробництвом.

При цьому ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд вважає, що наявність порушення в переоформленні статусу квартири можуть створити певну відповідальність для орендодавця, але не виключають понесені витрати платника податків по господарській операції - оренді приміщення з валових витрат останнього.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язанні з орендою приміщення, в якому особа здійснює безпосередньо свою діяльність в будь-якому випадку є такими, що пов'язані з господарською діяльністю і повинні відноситись до складу валових витрат, оскільки для здійснення своєї господарської діяльності будь-якому підприємству необхідно мати офісне приміщення, телефонні лінії, техніку, тощо.

Щодо твердження відповідача про неправомірне включення позивачем до валових витрат кошти на придбання канцтоварів у ФОП ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Такий висновок контролючий орган мотивує тим, що неможливо ідентифікувати одержувача та покупця канцтоварів, оскільки у видаткових накладних не зазначено осіб, що приймали участь у господарській операції з боку одержувача та покупця.

Як вбачається з матеріалів справи у продовж 2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_3, для здійснення нотаріальної діяльності, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 закупалися канцтовари, а саме: папки картонні з зав'язками на суму 30,00 грн.; папки вуса А4 пластикові з двома кишеньками на суму 18,10 грн.; папка-сумка на блискавці А4 з ручкою на суму 10,60 грн.; ручка на підставці на суму 8,00 грн.; файли формату А4 100 шт. на суму 27,20 грн.; стержні для ручки селеві на суму 6,50 грн.; чинка кругла з контейнером на суму 10,35 грн.; грифелі на суму 2,00 грн.; олівці креслярські без гумки на суму 6,80 грн.; нитка для зшивання на суму 29,40 грн.; ручки кулькові на суму 22,80 грн.; ручки кулькові автоматичні 23,00 грн.; чинка механічна на суму 32,00 грн.; гумка на суму 2,60 грн.; файли формату А4 100 шт. на суму 20,75 грн.; пакет 50 кг. на суму 0,50 грн.; папір білий А4 500 арк. на суму 49,00 грн.; папір для нотаток 15,10 грн.; коректор з пензликом 8,85 грн.; скріпки трикутні 100 шт. на суму 7,90 грн.; файли формату А4 100 шт. на суму 34,80 грн.; папки картоні на зав'язках на суму 28,00 грн.; ножиці на суму 36,30 грн.; пакет 50 кг. на суму 0,50 грн.; файли формату А4 100 шт. на суму 41,45 грн.; папір білий А4 500 арк. на суму 102,00 грн.; пакет 50 кг. на суму 0,75 грн.; калькулятор на суму 87,80 грн.; папки картонні на зав'язках на суму 48,00 грн.; папір білий А4 500 арк. на суму 51,00 грн.

На всі зазначені канцелярські товари при їх покупці, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 видавала товарні чеки і видаткові накладні, що підтверджується наданими суду доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 178.3 ст. 178 ПК України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлюється Законом "Про нотаріат", абзацом другим статті 3 якого визначено, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої, у вільний від роботи час.

Тобто, виходячи з вище зазначеного, витрати нотаріуса визначаються виключно зі здійснення ним нотаріальної, а не ніякої іншої - підприємницької, адвокатської і т.п. діяльності.

Міністерство юстиції України своїми листами від 02.02.2006 №31-35/20 та від 23.02.2012 №13.1-17/74 визначило примірний перелік витрат приватного нотаріуса. Серед яких придбання канцелярського приладдя, архівних папок, твердого картону, канцелярського паперу, орендна плата та комунальні платежі, у разі користування приміщенням у якості робочого місця нотаріуса, та ін. Як правову підставу для такої позиції Мін'юст називає норми Закону України "Про нотаріат", Правил ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Мін'юсту від 22.12.2010 № 3253/5.

Отже, перелічені вище канцелярські товари пов'язані з організацією роботи нотаріуса, є необхідними для забезпечення законності та професійності діяльності нотаріуса та випливають з вимог чинного законодавства і повинні бути відображені у податковому обліку.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або Машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Це вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи. Такі реквізити в облікових документах як одержувач та платник (покупець) не є обов'язковими в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому їх відсутність, за умови дотримання всіх інших обов'язкових реквізитів, не може ставити під сумнів дійсність (чинність) первинних документів.

Суд вважає, що в даному випадку висновки контролюючого органу є протиправними, а включення позивачем витрат на канцелярію в розмірі 765,05 гр. до валових витрат є правомірним.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення від 29.08.2016 р. №0009051305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 р. №000903130 та рішення від 29.08.2016 р. №0009041305 про застосування штрафних санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 року № 0009051305 про збільшення суми грошового зобов'язання на 6 654,76 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3 327, 38 грн.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2016 року № 000903130 в сумі 9 567, 08 грн.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2016 року № 0009041305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 956, 71 грн.

Стягнути з Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 551, 21 грн. ( П'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 коп.) шляхом безспірного списання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 листопада 2016 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 10.1