№ 62713396, 11.11.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/1031/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Войтовича І.І.,

суддів - Бездрабка О.І., Варняка С.О.,

при секретарі - Пономаренко М.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача Національної поліції України - Євчук Г.В.,

представника відповідача Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України - Горецького Ю.М.,

Представник Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України, Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення від 21.06.2016 р,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач 1) та Центральної атестаційної комісії Національної поліції України (далі - відповідач 2) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 21.06.2016 року в частині висновку відносно позивача про невідповідність займаній посаді та звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Ухвалою суду від 27.09.2016 року залучено у даній справі Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України в якості відповідача (далі - відповідач -3).

07.10.2016 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно якої просить визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 21.06.2016 року в частині висновку відносно позивача про невідповідність займаній посаді та звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 25.08.2016 року №108 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частина 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновити позивача на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу восьмого територіального управління (з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей; стягнути з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 07.10.2016 року замінено відповідача Центральну атестаційну комісію Національної поліції України на належного відповідача Центральну атестаційну комісію №1 Національної поліції України.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що відповідачем 3 безпідставно та без урахування усіх обставин прийнято спірний наказ. Стверджував, що підстави для проведення переатестації були відсутні, оскільки позивач призначений на посаду 07 листопада 2015 року в порядку переатестації. Зазначив, що у професійному розумінні має достатньо високий рівень підготовки, а висновком прямого керівника підтверджується, що позивач займаній посаді відповідає.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечував із підстав викладених в запереченнях. Просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши думку представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 07.11.2015 року по 25.08.2016 року позивач проходив службу в Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України. На день звільнення перебував на посаді заступника начальника відділу восьмого територіального управління (з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей). Має звання «підполковник поліції»

21.06.2016 року Центральною атестаційною комісією №1 Національної поліції України проведено атестування позивача на посаді заступника начальника відділу восьмого територіального управління (з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей) Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України.

За результатами атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційною комісією сформульовано висновок про невідповідність позивача займаній посаді та рекомендовано звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

На підставі висновку Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України від 21.06.2016 року, наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 25.08.2016 року №108 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу восьмого територіального управління (з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей) звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач, не погоджуючись із правомірністю його звільнення, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії та прийняті рішення.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За приписами статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція № 1465.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене вище узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі № 21-13а14.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції № 1465, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню. Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" взагалі не передбачено проходження поліцейськими планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

Представники відповідача в судовому засіданні посилалися на мету проведення атестування, обґрунтовуючи правомірність проведення атестування. Разом із тим, таке обґрунтування не є правомірним, оскільки мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, так як, мета - це результат, якого необхідно досягнути, проведенням атестування поліцейського, а підстава - це причина або достатній привід для її проведення.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом із тим, відповідачем, не доведено наявності підстав для здійснення атестації позивача та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Національної поліції України від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу в поліцію.

Таким чином, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою; призначення позивача на посаду відбулось на підставі рапорту позивача, при цьому, матеріали справи не містять відомостей про необхідність проходження конкурсу та застережень щодо тимчасового характеру призначення на посаду.

Крім того, відповідно до норм статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Факт тимчасового призначення позивача на посаду відповідачем не доведений; у будь-якому випадку тимчасовість призначення на посаду поліцейського не є самостійною підставою для проведення атестації.

Згідно відомостей атестаційного листа позивача від 21.06.2016 року, атестація проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, визначених частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Таким чином, індивідуальних підстав, визначених частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", для призначення атестації позивача не було.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію", Законом України від 02 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників".

Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягає атестації. Так, зокрема, згідно частини першої цієї статті не підлягають атестації працівники, які не відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

З атестаційного листа вбачається, що позивача призначено на посаду 07.11.2015, а тому перший не може брати участь у проходженні атестації за цією посадою раніше 07.11.2016 року.

За таких обставин, суд вважає, що були відсутні підстави для включення посади позивача до переліку осіб, які підлягають проходженню атестації, та, відповідно, неправомірним є проведення атестування позивача.

Аналізуючи наявність підстав для прийняття Центральною атестаційною комісією №1 Національної поліції України рішення від 21.06.2016 року про невідповідності позивача займаній посаді та його звільнення зі служби поліції через службову невідповідність, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Таким чином, саме атестаційний лист є основним документом, який розглядається атестаційними комісіями. Зазначене підтверджується також вимогами Інструкції щодо осіб, які складають вказані атестаційні листи та до їх змісту.

Пунктами 3 та 4 розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.

При цьому за змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Дослідженням атестаційного листа відносно позивача судом встановлено, що він охарактеризований безпосереднім керівником виключно з позитивного боку. З початку створення восьмого територіального управління у складі Департаменту протидії наркозлочинності під його керівництвом працівниками відділу задокументовано 87 злочинів, з яких: 9 пов'язаних із збутом наркотиків, 5 в сфері легального обігу наркотиків та 2 з незаконним обігом зброї. Ліквідовано 2 нарколабораторії. Перекрито 3 міжрегіональні канали постачання наркотиків. Вилучено більше 75 кг наркотичних засобів та психотропних речовин, більше 29 тис. лікарських засобів, 2 одиниці вогнепальної зброї.

Висновок прямого керівника, викладений у атестаційному листі - "займаній посаді відповідає".

Згідно з пунктом 10 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно з пунктом 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно з пунктами 20-23 Розділу ІV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Відповідно до пункту 12, пункту 13 Розділу VІ Інструкції № 1465 апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок. Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм, свідчить про те, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Згідно з протоколом від 21.06.2016 року засідання Центральною атестаційною комісією №1 Національної поліції України, членами комісії під час проведення атестації позивача досліджено атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел. Зауважень щодо вказаних документів членами атестаційної комісії не висловлювалось.

У протоколі від 21.06.2016 року зазначено, що членами комісії, особі яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою комісії поставлено на голосування рішення, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". За результатами голосування прийнято рішення про не відповідність позивача займаній посаді.

Зазначені результати атестування занесені в розділ ІV атестаційного листа позивача, з яким останній ознайомлений 18.07.2016 року.

Дослідивши протокол засідання атестаційної комісії щодо атестації позивача, суд дійшов до висновку, що в ньому відсутні обґрунтування та мотиви прийнятих рішень.

Протоколом є документ, який містить запис усього, про що йшлося на засіданні. Враховуючи відсутність запису технічними засобами засідання, а також тієї обставини, що відповідно до пункту 17 Інструкції № 1465 атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення та голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, суд вважає, що протокол повинен відображати підстави прийнятого рішення "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" із зазначенням яким саме критеріям, встановленим законодавством, не відповідає поліцейський, який проходив атестацію.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України про те, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність є протиправним, необґрунтованим та не може бути належною підставою для звільнення позивача з органів поліції.

Пунктом 28 Інструкції № 1445 встановлено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

На виконання вищевказаного пункту, 25.08.2016 року наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №108 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 (через службову невідповідність).

Враховуючи, що в ході судового розгляду встановлено відсутність передбачених чинним законодавством підстав для включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестації, суд вважає неправомірним проведення атестування позивача; а за відсутності у спірному протоколі достатніх обґрунтувань та мотивів прийняття рішення про звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України №108 о/с від 25.08.2016 року

Вище судом встановлено факт протиправності звільнення позивача із займаної посади, відтак, період часу з 25.08.2016 року по 11.11.2016 року є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.

Згідно довідки про розмір грошового забезпечення середньоденний заробіток позивача складав 333, 73 грн. (20358, 00 грн. : 61 = 333, 73 грн.) Час вимушеного прогулу склав період часу з 25.08.2016 року по 11.11.2016 року (48 днів). Отже, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 16019, 04 (333, 73 грн. х 48 днів).

Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно із ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №1 Національної поліції України від 21.06.2016 р. в частині висновку відносно ОСОБА_1 про невідповідність займаній посаді та звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 25.08.2016 р. №108 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу восьмого територіального управління (з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 25.08.2016 р.

Стягнути з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.08.2016 р. по 11.11.2016 р. включно в розмірі 16 019,04 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу восьмого територіального управління (з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей) Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України з 25.08.2016 р. та стягнення з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 011,90 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 листопада 2016 р.

Головуючий суддя Войтович І.І.

Суддя Бездрабко О.І.

Суддя Варняк С.О.,

кат. 12.3