Постановление суда № 62685505, 09.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Ратнікової В.М., Пікуль А.А.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року у справі за заявою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про відстрочення виконання рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про відстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про повернення банківського вкладу та процентів по ньому.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що на сьогоднішній день існують обставини, що ускладнюють виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про повернення банківського вкладу та процентів по ньому, які не залежать від волі сторін.

Згідно з п. 5 Постанови НБУ від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і м. Севастополя», банки у тому числі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території АРК і м. Севастополя.

Зокрема рішенням Центрального банку РФ № РН-33/І від 21.04.2014 року було встановлено припинення діяльності відокремлених структурних підрозділів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на території АР Крим.

Вказує, що окупаційна влада ще з травня 2014 року фактично здійснила конфіскації частини майнового комплексу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у зв'язку з чим відповідач не мав доступу до свого майна.

Справа № 755/31177/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13407/2016Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Усе майно ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», що знаходилося на території АР Крим та було вилучено окупаційною владою, було передано у розпорядження АНО «ФЗВ» з метою здійснення за його рахунок компенсаційних виплат вкладникам банку, що передали право вимоги за договором банківського вкладу. Події пов'язанні з політичною кризою та воєнними діями на Сході України призвели до відтоку коштів розміщених на рахунках фізичних та юридичних осіб, відкритих в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» З початку 2014 року обсяг коштів на рахунку фізичних та юридичних осіб значно знизився.

З початку березня 2014 року в Донецькій та Луганській областях здійснювалися підпали банків та відділень у зв'язку з чим банком було втрачено значні кошти в Донецькій та Луганській областях.

До того ж, на сьогодні існує велике суспільне політичне напруження, а тому беручи до уваги значимість ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» для населення , економічні проблеми, пов'язані з проведенням АТО на території України, з метою збереження ліквідності банку, апелянт вважає, що є підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено обставин, які роблять неможливим виконання судового рішення та будь-яких виключних обставин для відстрочки його виконання.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховані усі доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановлено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положенням ст.10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони ті інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянтом не надано доказів та обґрунтувань, які б підтверджували незаконність рішення суду першої інстанції та обґрунтованості заяви Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про відстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про повернення банківського вкладу та процентів по ньому.

Всі доводи апеляційної скарги, побудовані виключно на припущеннях та оціночних судження апелянта.

Ні заявником, ні апелянтом не надано, а ні суду першої інстанції, а ні під час апеляційного перегляду справи переконливих, належних та достовірних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, яке б підтверджувало реальність неможливості виконання рішення суду на даний час та обґрунтовувало б необхідність відстрочення рішення.

Також, колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції, який в тому числі послався на те, що не виконання рішення суду у визначені законом строки, без відповідних правових підстав, передбачених законом, призведе до порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись вимогами процесуального законодавства України, а також принципами законності та справедливості, правильно визначився із виниклими правовідносинами та, на основі усіх наявних в матеріалах справи доказів, законно відмов у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про повернення банківського вкладу та процентів по ньому.

Враховуючи викладене, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвали суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п.1 ч. 2 ст. 307, ст.ст.312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді