Решение № 62637762, 08.11.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7916/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Галінська В.В.

при секретарі - Капріян І.В.

з участю: позивача ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_4 на її кристь заборгованість за договором позики у сумі 2200,00 доларів США, що еквівалентно 55088,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 1180,28 доларів США, що еквівалентно 29554,21 грн., 3 % річних у розмірі 0,90 доларів США, що еквівалентно 22,54 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач та її представники підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні.

Допитаний в судовому засіданні в якості третьої особи ОСОБА_6 суду пояснив, що він дійсно був присутній при укладенні боргової розписки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Кошти у розмірі 5 тис. доларів США взяв особисто він для погашення кредиту за квартиру сином відповідача, кошти йому надавала ОСОБА_4

Заслухавши пояснення сторін, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, з оглянутої боргової розписки, ОСОБА_4 взяла у борг у ОСОБА_1 гроші у сумі п"ять тисяч доларів США 18 жовтня 2012 року. Зобов"язалася повернути борг при першій можливості. 19 листопада 2012 року ОСОБА_4 взяла у борг у ОСОБА_7 гроші у сумі 5 тисяч доларів США. Зобов"язалася повернути борг при продажі нерухомості.

Даною розпискою також стверджується, що відповідачем частково повернуто борг позивачу, а саме 11 жовтня 2013 року у розмірім 7000 доларів США, 23 грудня 2014 року у розмірі 800 доларів США.

З оглянутої судом вимоги про повернення коштів від 30 травня 2016 року адресованої боржнику вбачається, що позивач просила ОСОБА_8 сплатити заборгованість у розмірі 2200 доларів США. У випадку несплати заборгованості в 7-денний строк, з моменту отримання даної вимоги, змушена буде звернутися з позовом до суду. Отримання особисто відповідачем вказаного листа-вимоги 02.06.2016р. підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти (а.с. 8-9).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов"язку в натурі. Цей спосіб захисту цивільного права випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов"язання. Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, а також юридичні факти.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обовязки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка або інші документи, що посвідчують передання позикодавцем визначеної грошової суми є документами, які видаються боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки або інші документи, що посвідчують передання позикодавцем визначеної грошової суми чи договори позики, суд повинен виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобовязаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка або інші документи, що посвідчують передання позикодавцем визначеної грошової суми як документи, що підтверджують боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобовязанням її повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно статті 527 ЦК України боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов"язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Станом у період з 18.10.2012 року по 09.06 2013 року діяла облікова ставка НБУ в розмірі 7,5% річних, 10.06.2013 р. - 12.08.2013 р. - 7 % річних; 13.08.2015 : 14.04.2014 р. - 6,5% річних; 15.04.2014 р. - 16.07.2014 р. - 9,5% річних; 17.07. 2014р. - 12.11.2014 р. - 12,5 % річних; 13.11.2014 р. - 05.02.2015р. - 14% річних; 06.02.2015р. - 03.03.2015 р. - 19,5% річних; 04.03.2015 р. - 27.08.2015 р. - 30% річних; 28.08.2015 р. - 24.09.2015р. - 27% річних; 25.09. 2015 р. - 21.04.2016 р.- 22% річних; 22.04.2016 р. - 26.05.2016 р. - 19% річних, 27.05.2016 р. - 13.06.2016 р. - 18% річних.

Суд приймає до уваги розрахунок процентів наведений позивачем у розмірі 1190,28 доларів США у період з 18.10.2012р. по 15.06.2016р..

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми, суд виходить з наступного.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідач отримала лист-вимогу позивача 02.06.2016 року. Строк повернення боргу закінчився 09.06.2016 року, тобто за йменуванням 7-денного терміну, вказаного у листі-вимозі.

Отже, розрахунок нарахованих 3% річних від простроченої суми боргу 2200 доларів США підлягає до задоволення за період з 10.06.2016 року по 15.06.2016 року в сумі 0,90 центів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на 15.06.2016 року офіційний курс НБУ долара США становив 25,04 грн. за 1 долар США, тому станом на 15.06.2016 року сума заборгованості за договором позики становить 2200 доларів США. що еквівалентно 55088 грн., заборгованість за процентами становить 1180,28 доларів США, що еквівалентно 29554,21 грн., 3% річних у розмірі 0,90 центів США, що еквівалентно 22,54 грн.

Посилання представника відповідача на те, що боргова розписка не відповідає вимогам чинного законодавства, не заслуговує на увагу, оскільки він вчинений відповідно вимог ст. 207 ЦК України. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивачем не заперечувався факт написання та підписання боргової розписки.

Вказівка відповідача на той факт, що грошові кошти вона передала для ОСОБА_6 і останній мав би бути належним відповідачем у справі, суд також не приймає до уваги, оскільки боргова розписка була складена саме між позивачем та відповідачем, яка особисто зобов"язалася повернути борг, іншого судом не встановлено.

Щодо звіту поліграфолога, то суд оцінює його лише як письмовий доказ по справі, та приходить до висновку, що даним звітом не спростовується факту того, що відповідач отримала грошові кошти у позивача. Даним доказом не може бути підтверджено той факт, що саме ОСОБА_6. був позичальником, так як в цьому випадку цей звіт є неналежним та недопустимим доказом, оскільки предметом спору є лише стягнення заборгованості за договором позики з відповідача, а не ОСОБА_6 Даний доказ також є недопустимим, так як його підекспертним не був ОСОБА_6

За таких обставин у відповідності до вимог діючого законодавства вимоги позивача обгрунтовані і підягають до задоволення.

Згідно ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 2200,00 доларів США, що еквівалентно 55088,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 1180,28 доларів США, що еквівалентно 29554,21 грн., 3 % річних у розмірі 0,90 доларів США, що еквівалентно 22,54 грн. та судові витрати у розмірі 1122,25 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя -