Решение № 62618708, 06.10.2016, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/2619/15-ц

Рішення

Іменем України

06 жовтня 2016 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд в складі :

головуючого Малярчука В.В.

при секретарі Зіньковській Н.Д.

розглянувши заочно, письмово у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист порушеного права та визнання договору не дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист порушеного права, в якому просить визнати порушеними його права як споживача фінансової послуги за кредитним договором № 147/08/26 СLNv від 29 травня 2008 року укладеного між по позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКБ «Форум», правонаступником якого за всіма правами та обовязками є ПАТ «Банк Форум», також просить визнати недійсним кредитний договір № 147/08/26 СLNv від 29 травня 2008 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКБ «Форум», правонаступником якого за всіма правами та обовязками є ПАТ «Банк Форум», посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримують повністю та просили їх задоволити.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, але не повідомив суд про причини своєї неявки.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязанні повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

Приймаючи до уваги вимоги ч.4 ст.169 ЦПК України, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином і не зявився у судове засідання без поважних причин, а тому, суд може вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Зі згоди позивача, яка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне:

29 травня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого за всіма правами та обовязками є ПАТ «Банк Форум», укладено кредитний договір № 147/08/26 СLNv від 29 травня 2008 року, за яким останньому надано кредит у формі відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі зі встановленим лімітом кредитування в сумі 80000 доларів США, строком до 28 травня 2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 кредитного договору банк надав кредитні кошти на споживчі цілі.

Згідно ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, встановлено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобовязані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором несе споживач, та надати інформацію шодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Однак, як вбачається з позовної заяви та наявних матеріалів справи, що при укладенні кредитного договору № 147/08/26 СLNv від 29 травня 2008 року, ні при внесенні змін до нього, позивача, як споживача, не було повідомлено про покладення на нього валютних ризиків, йому не надавалася інформація про методики, які використовуються банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

В звязку із наведеним, суд вважає, що права позивача, як споживача фінансової послуги, зокрема права на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію (послугу), залежну якість продукції та обслуговування, були порушені.

Внаслідок невиконання Кредитором своїх обовязків щодо інформування споживача фінансової послуги щодо суті даної послуги, її умов, зокрема покладення на споживача можливих валютних ризиків позивач отримуючи кредит в доларах США при офіційному курсі 5,05 грн. за 1,0 дол.США, не усвідомлював та не міг усвідомити можливість збільшення обсягу своїх зобовязань за оспорюваним кредитним договором в пять разів на підставі стрімкого зростання курсу долара США по відношенню до гривні.

Відповідно до ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавців при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що суди повинні зясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статтей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Крім того, відповідно до п. 14 вказаної постанови, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема статті 215, 1048-1052, 1054-1055 ЦК України, статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в кредитному договорі повинно зазначатися - сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Згідно п. 3, 4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - Правила), банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Відповідно до п.3,2 розділу 3 Правил кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Як вбачається із кредитного договору, в тому числі з урахуванням внесених змін до нього, у ньому не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які п.3,2, 3,4 розділу 3 Правил, визнані обов'язковими. Також банком не надавався позивачу окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача.

Отже, в порушення п.2 ч. 1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», банк не надав позивачу, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка відається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.

Кредитний договір, в тому числі з урахуванням змін до нього, не містить графіку платежів у розмірі сум процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Таким чином, оспорюваний кредитний договір в момент укладення не відповідав вимогам щодо змісту таких правочинів, істотних умов таких правочинів та порядку їх укладення, встановлених Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року.

Відповідно до п. 2.10 кредитного договору № 147/08/26 СLNv від 29 травня 2008 року за обслуговування кредиту сплачує банку кошти в розмірі 2 проценти від суми кредиту. Дана умова договору відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживача» та п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 є несправедливою, так як встановлює платіж за дії, які банк здійснює на власну користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями ч. 5. ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів укладених із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є - несправедливими якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач платити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Проте, п. 2.10. оспорюваного кредитного договору встановлено, що за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування позичальник в день отримання кредиту сплачує банку кошти в розмірі (два) проценти від суми кредиту.

Суд вважає, що дана умова договору відповідно до ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживача» та п. 3.6. Правил є несправедливою, так як встановлює платіж за дії, які банк здійснює на власну користь.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Аналіз норм Закону України «Про захист прав споживачів» також дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Суд, дійшов обґрунтованого висновку про недійсність договору про надання споживчого кредиту, оскільки він не відповідає вимогам ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних із одержанням кредиту та укладанням договор про надання споживчого кредиту; податковий режим сплати процентів та про державні субсидії або інформацію про те. від кого споживач може одержати такі відомості; не роз'яснено позивачу, що валютні ризики під час виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором покладено на споживача й не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, що передбачено правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

На підставі викладеного, суд дійшов до переконання, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист порушеного права визнання договору не дійсним слід задоволити визнавши недійсним кредитний договір № 147/08/26 СLNv від 29 травня 2008 року з додатками оскільки якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 174, 179, 212, 224-226 ЦПК України, ст.ст.203,229, 627, 638,1054 ЦК України, 11, 18, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів » ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавців при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про захист порушеного права визнання договору не дійсним задоволити.

Визнати недійсним кредитний договір № 147/08/26 СLNv від 29 травня 2008 року з додатками укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», правонаступником якого за всіма правами та обовязками є ПАТ «Банк Форум».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, до Апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд.

Головуючий: