Постановление суда № 62592832, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/30143/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,

встановив:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 03.06.2016 р. № 38; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду третьої групи, інвалідність якого настала внаслідок травми, поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Судами встановлено, що у період із 25.06.1986 р. по 24.10.1986 р. позивач проходив військову службу в Республіці Афганістан. Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 29.06.1988 р. позивач має статус учасника бойових дій.

Відповідно до витягу з протоколу №995 від 09 березня 2016 року, Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення (контузія) і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З 21 березня 2016 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №2 серії 12 ААА № 514214 від 01.04.2016 р.

Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира позивачу встановлено статус інваліда війни ІІІ групи, відповідно до посвідчення серії В-1 № 005148, виданого 11.04.2016 р.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 21.03.2016 р., тому він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачем не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак