Постановление суда № 62592815, 09.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/30246/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 01 квітня 2016 року № 20; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду першої групи з 08.12.2015 р. внаслідок травми, поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та статтей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Судами встановлено, що відповідно до військового квитка серії НК № 5416041 у період з 23.04.1987 р. по 16.04.1989 р. позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан, де в той час велись бойові дії, та приймав участь у бойових діях. В квітні 1988 року отримав осколкові поранення в ділянці правої ключиці.

29.11.2013 р. Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу з 27.11.2013 р. встановлена третя група інвалідності, пов'язана з проходженням військової служби, однак одноразову грошову допомогу він не отримував.

11.01.2016 р. Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу встановлено першу групу інвалідності з 08.12.2015 р.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачу встановлено І групу інвалідності з 08.12.2015 р., тому він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, яка не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014 р.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що до спірних правовідносин мають застосуватися нормативно-правові акти, які діяли на день виникнення права на отримання такої допомоги при первинному встановленні інвалідності, а не на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак