Постановление суда № 62592750, 02.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/12027/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Державної фіксальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи - Міністерсво доходів і зборів України, Державна податкова інспекція у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення зарплати,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, треті особи - Міністерство доходів і зборів України, Державна податкова інспекція у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим та Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з заробітної плати за період з 11 березня 2014 року по 26 березня 2015 року та стягнути таку заборгованість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року, позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиплати заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 за період з 11 березня 2014 року по 26 березня 2015 року. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість заробітної плати за період з 11 березня 2014 року по 26 березня 2015 року у розмірі 58120,24 грн.

Предметом спору в межах даної справи є визначення відповідальної особи за виплату позивачу заборгованості із заробітної плати.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки на материковій частині України умов для діяльності ДПІ у м. Алушта Головного управління Міндоходів в АР Крим не створено, не забезпечено функціонування діяльності як органу державної влади, не працевлаштовано працівників, не проведено з ними належні розрахунки, що порушує законні права державних службовців вже протягом досить тривалого часу, заробітна плата підлягає стягненню з Державної фіскальної служби України, як головного розпорядника бюджетних коштів, на якого покладено відповідні обов'язки з забезпечення організації діяльності та фінансування територіальних фіскальних органів.

У касаційній скарзі скаржник не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що згідно з Єдиним державним реєстром Державна податкова інспекція у м. Алушта головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим перебуває в стані припинення з 12 червня 2015 року та встановлено подання вимог кредиторами до 18 серпня 2015 року. На даний час триває процес реорганізації територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з дотриманням вимог актів законодавства з питань утворення та реорганізації органів державної виконавчої влади.

Відповідач зазначає, що виплата заробітної плати проводиться тією юридичною особою, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, на підставі відповідних первинних документів.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіксальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, треті особи - Міністерсво доходів і зборів України, Державна податкова інспекція у м. Алушта Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, Генічеська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості по заробітній платі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Суддя М.М. Заїка

Вищого адміністративного

суду України