Постановление суда № 62575607, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7293/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2016 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до приватного акціонерного товариства «АТЕК» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: стягнути з приватного акціонерного товариства «АТЕК» суму заборгованості у розмірі 17 827 905, 57 грн. з усіх наявних відкритих рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2016 позов задоволено частково: стягнуто з приватного акціонерного товариства «Атек» податковий борг шляхом стягнення з усіх розрахункових рахунків: з податку на додану вартість у розмірі 976 065 грн (дев'ятсот сімдесят шість тисяч шістдесят п'ять ) грн. 19 коп. на бюджетний рахунок № 311190029700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 14010100, одержувач - УДКСУ у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074; з земельного податку в сумі у розмірі 13 405 328, 24 грн. (тринадцять мільйонів чотириста п'ять тисяч триста двадцять вісім) грн. 24 коп. на розрахунковий рахунок №33218811700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 18010500, одержувач: УДКС у Святошинському районі м. Києва, ідентифікаційний код 37962074; з податку на нерухоме майно в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 06 коп. на розрахунковий рахунок 31411513700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 18010400, одержувач УДКС у Святошинському районі м. Києва; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0002101520, № 0002111520 та податкових декларацій: за 4 місяць 2015 року на суму 13 845 грн, за 3 місяць 2015 року на суму 49 209 грн, за 2 місяць 2015 року на суму 61 010 грн, за 11 місяць 2014 року на суму 8778 грн, за 10 місяць 2014 року на суму 9865 грн, за 9 місяць 2014 року на суму 8101 грн, за 6 місяць 2014 року на суму 19 363 грн, за 5 місяць 2014 року на суму 36857 грн, за 4 місяць 2014 року на суму 31 067 грн, за 2 місяць 2014 року на суму 7531 грн, за 1 місяць 2014 року на суму 2282 грн, за 12 місяць 2013 року на суму 117 579 грн, за 11 місяць 2013 року на суму 3815 грн, за 10 місяць 2013 року на суму 4740 грн, за 8 місяць 2013 року на суму 71 424 грн, за 7 місяць 2013 року на суму 90102 грн., за 5 місяць 2013 року на суму 5898 грн., за 4 місяць 2013 року на суму 807 грн, за 12 місяць 2012 року на суму 130 932 грн, за 11 місяць 2012 року на суму 774 грн, за 10 місяць 2012 року на суму 1467 грн, за 9 місяць 2012 року на суму 42 455 грн.

Також, заборгованість відповідача з земельного податку виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103 та податкової декларації за 2016 рік в сумі 6 330 937, 62 грн., податкової декларації за 2015 рік на суму 3 537 195, 31 грн. податкової декларації за 2014 рік на суму 3 537 195,31 грн., податкової декларації за 2013 рік на суму 3 537 195, 31 грн., податкової декларації за 2012 рік на суму 3 537 195, 31 грн.

Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість по податку на нерухоме майно в сумі 908, 06 грн., яка виникла на підставі податкової декларації на нерухоме майно.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сума податкового боргу по податку на додану вартість на суму 976 065,19 грн.; по земельному податку на суму 13 405 328,24 грн.; по податку на нерухоме майно на суму 908,06 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому оскільки встановлено порушення відповідачем норм Податкового кодексу України, то податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню, в іншій частині заборгованість відповідача є неузгодженою, а тому стягненню не підлягає.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, є необгрунтованим та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу «безнадійним».

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заборгованість, яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання задекларованого податковими деклараціями є узгодженою, крім заборгованості, що виникла на підставі податкових декларацій за 4 місяць 2013 року на суму 807 грн, за 12 місяць 2012 року на суму 130 932 грн, за 11 місяць 2012 року на суму 774 грн, за 10 місяць 2012 року на суму 1467 грн, за 9 місяць 2012 року на суму 42 455 грн. та податкової декларації за 2013 рік, оскільки вона знаходиться поза межами строку давності 1095 днів, а відтак є безнадійною податковою заборгованістю, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов у вказаній частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо заборгованості ПАТ «Атек», яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, що й зроблено позивачем.

Крім того, пунктом 54.1. статті 54 ПК України визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 102 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Разом з тим, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

З матеріалів справи вбачається, що строк на оскарження податкових повідомлень-рішень від 23.02.2016 № 0003931103, № 0003941103 на час звернення до суду з даним позовом не закінчився, а відтак податкове зобов'язання визначене вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженим, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача зобов'язання в сумі 2 097 177,82 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо заборгованості яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.03.2013 № 0002101520, № 0002111520, колегія суддів зазначає, що оскільки станом на час вирішення справи закінчився строк на оскарження таких податкових повідомлень-рішень, доказів оскарження та/або скасування таких податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано, то сума визначена такими податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженою.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.2. статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пп. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено вимогу від 22.12.2008 на суму 274 141,57 грн., яка отримана відповідачем 29.12.2008, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.

Вказана вимога не оскаржувалась у встановленому законом порядку. Сума, зазначена в податковій вимозі відповідачем не погашена.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що передбачені Податковим кодексом України заходи не привели до погашення податкового боргу, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є стягнення з приватного акціонерного товариства «АТЕК» суми заборгованості у розмірі 17 827 905, 57 грн. з усіх наявних відкритих рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 17 827 905, 57 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна становити: (17 827 905, 57 х 1,5%) = 267 418, 58 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 294 160, 44 грн. (267 418, 58 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 294 160, 44 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.