Постановление суда № 62555050, 03.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

03 листопада 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Українець Л.Д.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше-Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» - ТаранаМиколи Вікторовича на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 квітня 2016 року,

встановила:

у вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «БК «Промбудзгаз» та ОСОБА_1 заборгованість за договором про фінансовий лізинг та збитки в сумі 141 125 грн. 02 коп. В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів 117 644 грн. 57 коп. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 р. було закрито провадження по справі в частині вимог до ТОВ «БК «Промбудгаз».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - Таран М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 04.10.2012 р. між ним та ТОВ «БК «Промбудгаз» було укладено Договір про фінансовий лізинг НОМЕР_1, відповідно до якого товариству було передано в розпорядження транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen Jetta», 2012 р. випуску, а лізингоодержувача зобов'язувався сплачувати лізингові платежі відповідно до укладеного графіку. На забезпечення виконання зобов'язання, було того ж дня укладено Договір поруки з ОСОБА_1 Оскільки лізингоодержувач не сплачував своєчасно лізингові платежі, йому направлялись нагадування - 03.04.2015 р., 20.04.2015 р., 05.05.2015 р. В останньому нагадуванні позивач повідомив лізингоодержувача про відмову від договору та встановив строк для погашення заборгованості та повернення об'єкту лізингу. 07.07.2015 р. приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, однак транспортний засіб не повернуто. Тому позивач просив стягнути з лізингоодержувача та поручителя солідарно: витрати на надання юридичних послуг - 4 200 грн. та 12 000 грн., не отримані лізингові платежі за травень-серпень 2015 р. - 17 429 грн. 27 коп., упущену вигоду у вигляді лізингових платежів за період з вересня 2015 р. по вересень 2017 р. - 107 495 грн. 75 коп., а всього 141 125 грн. 02 коп. В ході розгляду справи в зв'язку з вилученням та продажем транспортного засобу, позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути на його користь 117 644 грн. 57 коп.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.03.2016 р. було закрито провадження в частині вимог до ТОВ «БК «Промбудгаз».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 3, 11, 22, 526, 546, 553, 611, 614, 623, 653, 806, 1166 ЦК України.

Як видно з матеріалів спавши, 04.10.2012 р. між позивачем та ТОВ «БК «Промбудгаз» було укладено договір фінансового лізингу терміном дії до 15.09.2017 р. На забезпечення виконання зобов'язання позивачем було укладено з ОСОБА_1 договір поруки.

Через порушення лізингоодержувачем умов договору, позивачем було направлено три нагадування про погашення заборгованості, а 05.05.2015 р. - повідомлення про сплату заборгованості, повернення об'єкта лізингу та відмову від договору. Позивач визнає, що 29.05.2015 р. договір фінансового лізингу було достроково припинено.

Відповідно до Виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом 07.07.2015 р., ТОВ «БК «Промбудгаз» було зобов'язано повернути транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen Jetta», 2012 р. випуску, вартістю 179 557 грн. 13 коп., що було передано в користуванні на умовах фінансового лізингу за Договором від 04.10.2012 р., за невиплачену в період з 16.03.2015 р. по 05.05.2015 р. заборгованість, в розмірі 23 954 грн. 64 коп., штрафні санкції - 1 643 грн. 09 коп., витрати, понесені лізингодавцем - 6 143 грн. 41 коп.

07.10.2015 р. вказаний автомобіль було вилучено та повернуто позивачу, а виконавче провадження - закрито.

Представник позивача надав до справи копію договору купівлі-продажу спірного автомобіля, укладеного 08.01.2016 р., згідно якого автомобіль, який був об'єктом продажу було продано за 273 180 грн., в т.ч. ПДВ - 20 537 грн. 12 коп.

В уточненій позовній заяві від 02.02.2016 р. позивачем було зазначено, що автомобіль повернуто та продано, а тому просив стягнути лізингові платежі за період з липня 2015 р. по вересень 2015 р. в сумі 11 069 грн. 60 коп. та різницю між ринковою вартістю автомобіля та сумою несплачених лізингових платежів - 26 515 грн. 05 коп.

Всі викладені позивачем доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Суд першої інстанції правильно визначив безпідставними вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки сума лізингових платежів за договором, який був розірваний, не може бути визначена як дохід, якого було позбавлено позивача внаслідок неправомірних дій відповідача. Крім того, позивач реалізував повернутий автомобіль, який був об'єктом лізингу за вартістю, що перевищувала, зазначену у Виконавчому написі нотаріуса та повністю погасив заборгованість, визначену в ньому.

Вимоги позивача про стягнення в якості збитків коштів, сплачених ним за Договорами про надання юридично-консультаційних послуг з ТОВ «Тріпл Сі» та з ТОВ «Юридична фірма Вернер і партнери» також не підлягають задоволенню, оскільки вказані кошти не є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків, надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка

надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення

окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час

ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у

відповідному судовому рішенні. До апеляційної скарги позивачем було додано копію Договору з ТОВ «Юридична фірма Вернер і партнери» про надання правової допомоги, однак розрахунку часу не надано.

Вимога про стягнення витрат на зберігання автомобіля також не є обґрунтованою, оскільки в переліку автомобілів, який був наданий позивачем за Договором з ТОВ «Автосоюз» на суму 400 грн. відсутній автомобіль з державним номерним знаком АА 4206 МК.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» - Тарана МиколиВікторовича відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 755/18076/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9103/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.