Постановление суда № 62469712, 27.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23501/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є. перевіривши відповідність вимогам ст.213 КАС України матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі №825/568/16 за позовом Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа: Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Ріко» про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 24.02.2016 року №75/22/00993490 та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 року №0000822200 про нарахування зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 49850,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 12.03.2016 року №0000822200. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «Транспортно-експедиційна компанія «Ріко», які здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, чим спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового, яким відмовити у позові повністю.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм матеріального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, від 27.10.2015 року по справі №21-1539а15 та узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 211, 214 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі №825/568/16 за позовом Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа: Приватне підприємство «Транспортно-експедиційна компанія «Ріко» про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак