Постановление суда № 62376391, 20.10.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/5518/16

ун. № 759/13657/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Борденюк В.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ПАТ «F&C Realty», ТОВ «Асканія», ТОВ «Індастріал Констракшн», ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Фінанси та Кредит», Національний Банк України, про захист прав споживачів та стягнення неповернутого банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ПАТ «F&C Realty», ТОВ «Асканія», ТОВ «Індастріал Констракшн» та ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення неповернутого банківського вкладу.

Згідно до вимог ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.3 ЦПК України особа має право звернутися до суду, в порядку, встановленому цим Кодексом, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.119 ЦПК України встановлені обов'язкові вимоги щодо форми і змісту позовної заяви, зокрема відповідно до п.п.5,6 вказаної статті, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

У даному разі позовна заява не відповідає вимогам ст.119ЦПК України, оскільки позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, не зазначає та не посилаються на докази того, яке саме право його як споживача порушено відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», та які способи захисту належить вжити суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до Постанову Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.96р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», зокрема, п.6. постанови зазначає, що заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам ст. 119 ЦПК щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про докази, що підтверджують позов.

За змістом статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відтак, положення вказаного Закону поширюються на правовідносини, що виникли між споживачем і особою, яка надає відповідні послуги.

Однак, даний позов було заявлено не до фінансової установи, із якою у позивача виникли правовідносини, що випливають із договору банківського вкладу; відповідачами даного позову вказано інших осіб, які, як зазначає позивачі, є акціонерами вказаної банківської установи.

Наведене свідчить про те, що спірні правовідносини, які відносяться до предмета даного позову не є предметом правового регулювання правових норм, встановлених Законом України «Про захист прав споживачів».

Тому, позивач дійшов помилкового висновку про те, що він звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову в силу положень частини з статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 26 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2013 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що перерахування сум судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р. судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір виходячи із розміру його грошових вимог.

Крім того, при подачі даного позову, його заявником не було додано до позовної заяви договору банківського вкладу, на який посилається позивач як на підставу виникнення між ним і ПАТ «Фінанси і кредит» відповідних спірних правовідносин.

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.

Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119, 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст. 119, 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Залишити без руху позов ОСОБА_1 до ПАТ «F&C Realty», ТОВ «Асканія», ТОВ «Індастріал Констракшн», ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Фінанси та Кредит», Національний Банк України, про захист прав споживачів та стягнення неповернутого банківського вкладу.

Зобов'язати позивача у строк не пізніше ніж п'ять днів з дня отримання ухвали усунути недоліки, вказані у мотивувальній частині ухвали.

В іншому разі заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: