Постановление суда № 62349, 26.07.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2006 Справа № А37/37

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Тищик І.В.- доповідач,

суддів –Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.

при секретарі – Врона С.В.

за участю представників

позивача: Зеленчук О.В.

відповідача: Панченко Л.О., Сіра О.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Новомосковськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 року у справі № А37/37

за позовом приватного підприємства „Шері-Імпекс”, смт. Черкаське Ново- московського р-ну Дніпропетровської області

до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Новомосковськ

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 року у справі № А37/37 (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені частково; податкові повідомлення-рішення Новомосковської ОДПІ від 10.01.06р. визнані недійсними частково:

№ 0000032301/0 –на суму податку на прибуток в розмірі 41000,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 8200 грн.;

№ 0000042301/0 –на суму податку на додану вартість в розмірі 19633,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 9816,50 грн.

В решті позову стосовно податкових повідомлень-рішень відмовлено.

В частині визнання дій позивача по відображенню сум в податковому обліку такими, що не суперечать чинному законодавству, провадження по справі закрито.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач –Новомосковська ОДПІ, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оспорювану постанову господарського суду та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вмотивовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на те, що в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України в правовідносинах між позивачем та ПП. Шаркун С.Г. судом не враховано факт ненадання позивачем до перевірки документів щодо оренди складського приміщення (магазину №3) та не прийнято до уваги письмові пояснення свідків, які були залучені до акту перевірки; в правовідносинах позивача з ТОВ НВФ „Селтес” –не досліджені належним чином матеріали перевірки і документи, які свідчать про неможливість зберігання товару на складі, оскільки складське приміщення непридатне для складування будь-якого товару і даний факт підтверджений фотознімками та посиланнями фізичних осіб.

Позивачем заперечення на апеляційну скаргу надані не були, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Рішення судової інстанції переглядалося в межах апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.07.2006р.

У судовому засіданні 26.07.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

10.01.2006р. Новомосковькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000342342/0, якими приватному підприємству „Шері-Імпекс” були визначені податкові зобов’язання:

№ 0000032301/0 –з податку на прибуток у сумі 57400,0 грн. (в т.ч. 47800,0 грн. –основний платіж, 9600,0 грн. –штрафні (фінансові) санкції);

№ 0000042301/0 –з податку на додану вартість у сумі 37597,50 грн. (в т. ч. 25065,0 грн. - основний платіж, 12532,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень явився акт документальної перевірки підприємства від 28.12.2006р. №198/232/32062094 за період з 01.04.04р. по 01.07.05р.

Проведеною перевіркою було встановлено, що відповідно до договорів оренди б/н від 01.05.2004р. та 01.05.2005р., укладеним між ПП „Шері-Імпекс” та ПП Шаркун С.Г., позивачем орендувалися приміщення за адресою: Дніпропетровська обл., Ново- московський р-н, смт. Меліоративне, вул.Молодіжна (магазин №1); витрати, пов’язані з орендою складського приміщення в сумі 164006,0 грн. були віднесені підприємством до складу валових витрат в І півріччі 2005р.

Скаржник вважає, що віднесенням зазначених витрат до складу валових витрат підприємством порушено пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки дані складські приміщення не використовувалися у господарській діяльності позивача, внаслідок їх непридатності для використання під склад.

Факт не використання спірного приміщення (магазину №1) під склад підтверджено і представником позивача, який послався на технічну непридатність спірного приміщення для зберігання товару.

Неналежний стан орендованого приміщення спричинив зміну об’єкта оренди за договором (магазина №1) на магазин №3 за тією ж адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Меліоративне, вул. Молодіжна, що підтверджується матеріалами справи.

Фактично орендованим приміщенням являвся магазин №3, перевірка якого, як убачається з акту перевірки, податковим органом не здійснювалася. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає недоведеним твердження податкового органу щодо невикористання складського приміщення в господарській діяльності підприємства та безпідставності віднесення до складу валових витрат на оренду приміщення у сумі 164006,0 грн.

Як обґрунтовано дійшов висновку господарський суд, письмові пояснення фізичних осіб, які надані позивачем та відповідачем, не являються належними доказами у справі і не можуть сприйматися як показання свідків в розумінні ст.ст. 77, 141 КАС України; окрім того, пояснення фізичних осіб стосуються факту невикористання іншого приміщення, а саме, магазину №1.

За даними акту перевірки ОДПІ був донарахований позивачу податок на додану вартість в сумі 19633,0 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 9816,50 грн.; підставою вказаного донарахування явилося порушення підприємством пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки отриманий товар (банки), на думку відповідача, не використовувався у власній господарській діяльності підприємства, ПП „Шері-Імпекс” в квітні 2005р. було необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 19 633,23 грн. по операціям отримання від ТОВ НВФ „Селтекс” банки СКО 0,5 л в кількості 310 тис. шт. на загальну суму 117 800 грн., в тому числі ПДВ –19 633, 23 грн.

Твердження про невикористання товару (банки) у господарській діяльності платника податку ґрунтуються на фактах невикористання у якості складського приміщення (магазину №1), відсутності товару (банки) на складі, відсутності доказів зберігання товару впродовж тривалого часу, відсутності документів щодо оплатної передачі товару іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Дані доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: доказами щодо фактичної оренди приміщення (магазину №3), копіями видаткових, податкових накладних, довіреністю з реалізації банки 13, 14, 15 грудня 2005р. ВАТ „Завод „Іллічевський” (а.с. 116-123 т.І).

Окрім того, суд зважає на те, що оптова торгівля (у тому числі банками) і являється безпосередньою господарською діяльністю підприємства.

За вказаних обставин господарський суд правомірно дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем норм чинного законодавства.

З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування постанови господарського суду. Доводи позивача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160,196, 198, 200, 205-206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 року у справі № А37/37 залишити без змін, а апеляційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.В.Тищик

Судді: І.Л.Кузнецова

Л.О.Чимбар