№ 622756, 27.03.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" березня 2007 р. Справа № А18/056-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Баришівському р-ні Київської обл.

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лукашівська"

про стягнення 4630,80 грн.

За участю представників:

Позивач - Ющенко О.В.

Відповідач - не з'явився

Суть спору:

До господарського суду Київської області звернулось Управління пенсійного фонду України у Баришівському районі (далі - позивач) з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лукашівська»(далі - відповідач) про стягнення 4630,80 грн.

Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 12.02.2007 року та призначено розгляд справи на 27.02.2007 року.

В судове засідання 27.02.2007 року сторони не з’явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином повістками.

Розгляд справи було відкладено до 27.03.2007 року.

В судовому засіданні 27.03.2007 року позивач позовні вимоги підтримав, обґрунтовує їх тим, що в порушення вимог Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон України № 1058-VI), „Про пенсійне забезпечення” та Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідач не здійснює в повному обсязі відшкодування пільгових пенсій Пенсійному фонду України, тому за ним утворилась заборгованість в сумі 4630,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд

встановив:

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Підприємство відповідача зареєстроване як платник збору до Пенсійного фонду, тому відповідно до ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року є платником страхових внесків - відрахувань на соціальне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, отже, відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року має сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 2 Розділу ХV „Перехідні положення Закону України № 1058- VІ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідач зобов’язаний вносити плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій Пенсійному Фонду України, оскільки відповідно до вказаного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997р. № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування яких є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено ставку в розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.п 6.4 ст. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 16.01.2004 року передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Пунктом 6.8 ст. 6 Інструкції визначено, що підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, орган Пенсійного фонду самостійно здійснює розрахунок витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а», «б» ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, такий розрахунок надсилається підприємству –платнику чи вручається його уповноваженій особі. На виконання такої вимоги позивач надсилав відповідачеві відповідні розрахунки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу направлено повідомлення про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, але відповідач своєчасно та в повному обсязі заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за листопад 2006 року в сумі 2315,40 грн. та за грудень 2006 року в сумі 2315,40 грн., всього в сумі 4630,80 грн. не сплатив.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. А згідно частини першої ст. 69 цього Кодексу доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, борг відповідача по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах в сумі 4630,80 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 4630,80 грн. заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лукашівська»(07513, Київська обл., Баришівський р-н, с. Лукаші, вул. Леніна, 9, код 30534661) на користь Управління пенсійного фонду України у Баришівському районі (07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Леніна, 48, код 22200194) – 4630,80 (чотири тисячі шістсот тридцять) грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя