Постановление суда № 62260784, 26.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 жовтня 2016 року Справа № 915/879/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кролевець О.А., Самусенко С.С.,перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалугосподарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2016 рокута на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2016 рокуу справі № 915/879/16 господарського суду Миколаївської областіза позовомОСОБА_4доОСОБА_5,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предметспору1) товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий інститут селекції", 2) приватний нотаріус Миколаївського міського округу Миколаївської області, 3) Міністерство аграрної політики та продовольства України,провизнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі (статутному фонді) товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інститут селекції",ВСТАНОВИВ:

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з наступних підстав.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 оскаржує ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2016 року про відмову у прийнятті позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 та п. 3 ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено.

Згідно з п. 2 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Отже, за змістом розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України рішення (ухвали) місцевого господарського суду можуть бути оскаржені після їх перегляду в апеляційному порядку.

Проте, як вбачається з надісланих до Вищого господарського суду України матеріалів апеляційного оскарження, оскаржувана скаржником ухвала суду першої інстанції від 12 серпня 2016 року в апеляційному порядку по суті не переглядалася.

За таких обставин ухвала господарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2016 року не може бути предметом перегляду у суді касаційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2016 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 оскаржує також ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2016 року про повернення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність повернення касаційної скарги у зазначеній частині з огляду на наступне.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08 липня 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" № 928-VІІІ від 25 грудня 2015 року мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складала 1 378,00 грн.

Відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду розмір ставки судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, скаржник за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2016 року мав сплатити 1 378,00 грн судового збору, що складає 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року.

Однак, як вбачається з долученої скаржником до касаційної скарги квитанції № 15995858-1 від 08 вересня 2016 року, за подання касаційної скарги сплачено лише 290,00 грн., що не свідчить про те, що судовий збір сплачено у визначеному законом розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Недоплата судового збору є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.

У зв'язку з цим касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2016 року не приймається до розгляду і повертається скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 107, 111, п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12 серпня 2016 року у справі №915/879/16.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2016 року зі справи № 915/879/16 повернути скаржнику.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді О.А. Кролевець

С.С. Самусенко