Решение № 62248268, 25.10.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року Справа № 923/410/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши справу

за позовом Приватної багатогалузевої фірми "Експрес"

до Генічеської міської ради,

за участю:

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства «Генічеський міський пляж»

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (директора), ОСОБА_2 (представника за дорученням),

від відповідача не зявився,

від третьої особи не зявився,

про визнання протиправним та скасування рішення міської ради

в с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 25.04.2016 порушене провадження у даній справі за вимогами позивача, спрямованими до відповідача, про визнання протиправним та скасування рішення Генічеської міської ради № 82 від 22.02.2016 «Про не продовження та не поновлення договору оренди земельної ділянки», яким позивачу відмовлено у продовжені та не поновлені договору оренди земельної ділянки площею 0,0250 га під розміщення будівлю кафе «Какаду», термін дії якого сплинув 14.04.2016.

В якості обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про: 1) наявне у нього переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк на підставі положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», 2) факт наявності права власності на будівлю кафе «Какаду», яке розміщене на вказаній земельній ділянці, 3) відсутність у спірному рішення правових підстав для відмови у поновленні строку дії договору оренди землі.

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на: 1) наявність у міської ради виключної компетенції щодо розпорядження землями територіальної громади, на підставі якої і відмовлено позивачу по продовженні договірних відносин щодо оренди землі, 2) відсутність у позивача права власності на майно, яке розміщувалося на спірній земельній ділянці, через виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про реєстрацію права власності на будівлю кафе «Какаду» за позивачем, з відображенням такої підстави як «знищення обєкта нерухомого майна».

Третя особа не с користалася правом на подачу відзиву на позов.

Розгляд справи проведено в судових за сіданнях, як відбулися 17 та 31 травня, 16 та 21 червня 2016 року. В період з 21.06.2016 по 07.10.2016 провадження у справі було зупинене з підстав розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 804/3413/16 за позовом Приватної багатогалузевої фірми «Експрес» до державного реєстратора Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції та відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Генічеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобовязання вчинити дії.

Після поновлення провадження ухвалою від 07.10.2016 розгляд справи проведено в судовому засіданні 25.10.2016 без участі представників відповідача та третьої особи, оскільки вони не зявилися, і при цьому судом було відхилене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки воно не є мотивованим.

Під час судового розгляду справи позивачем заявлені два відводи суду, які розглянуті відповідно до ухвал від 21.06.2016 та 25.10.2016 та відхилені судом.

Позивачем також були подані заяви про забезпечення позову шляхом заборони Генічеській міській раді, її виконавчому комітету та Комунальному підприємству «Генічеський міський пляж» вчиняти дії, направленні на перешкоджання позивачу у володінні, будівництві та обслуговуванні кафе «Какаду», а також про витребування додаткових документів. Під час судового розгляду справи ці клопотання були відхилені як такі, що не обґрунтовані.

Крім викладеного судом встановлено, що 20.02.2006 між Генічеською міською радою та Приватною багатогалузевою фірмою «Експрес» укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідач передав в оренду позивачу земельну ділянку площею 0,0250 га, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40; строком на 10 років з моменту підписання договору та його державної реєстрації, з метою розміщення на ній кафе. Безпосередньо у Генічеському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» договір був зареєстрований 14.04.2006 за № 4АА00214-040672000004, що слідує з відповідної відмітки в тексті договору.

У відповідності до пункту 8 договору оренди землі сторонами погоджено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Як слідує з ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 177802497 від 14.02.2014 позивачу належить на праві власності «будівля торгівельна кафе «Какаду», яка знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Свердлова, 40. Підставою виникнення права власності зазначене відповідне свідоцтво про право власності серії САК № 615872 від 14.02.2014, видане реєстраційною службою Генічеського районного управління юстиції Херсонської області.

До закінчення строку дії договору позивач 24.02.2016 звернувся до відповідача з листом за вих. № 01/24-02, в якому висловив пропозицію про укладення додаткової угоди до договору оренди землі, а саме про його продовження на наступні 10 років, додавши проект відповідної додаткової угоди.

Проте, 22.02.2016 Генічеською міською радою прийняте рішення № 82 «Про не продовження та не поновлення договору оренди земельної ділянки», яким вирішено серед іншого не продовжувати та не поновлювати вказаний вище договір оренди земельної ділянки.

Про прийняте рішення відповідач повідом позивача листом за вих. № 02-02-22-09/330 від 01.04.2016.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Зокрема, Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Так, відповідно до статті 13 названого Закону про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 19 Закону про оренду землі встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Поряд з цим, за діючим законодавством існують правові підстави для поновлення строку дії договору у випадку його закінчення.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України закріплене переважне право наймача, який належно виконує свої обовязки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права. Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин щодо продовження договору оренди землі, фактично обєднує два випадки пролонгації договору оренди.

У частинах першій пятій статті 33 цього Закону передбачено, що:

«По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення».

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою пятою статті 33 Закону про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обовязки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

1) з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

2) у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

3) укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати обєкт оренди для власних потреб.

В даному випадку під час судового розгляду справи не встановлено та не доведено позивачем факту можливої або фактичної передачі цієї ж земельної ділянки іншій особі, а тому суд констатує відсутність переважного права у позивача на цю земельну ділянку перед іншими особами, оскільки таких на даний час не має.

Поряд з цим, згідно з положеннями частини 1 статті 12 Земельного Кодексу України, а також статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» розпорядження землями територіальної громади є виключною компетенцією відповідної ради, в даному випадку компетенцією відповідача відносно спірної земельної ділянки.

Виходячи з наведених правових положень та обставин, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, здійснив власне волевиявлення відносно небажання продовжувати дію договору оренди землі з позивачем, а тому діяв у відповідності до чинного законодавства, в тому числі і частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за якою рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, в незалежності від негативного характеру такого рішення відносно позивача, а тому підстави для визнання протиправним та скасування рішення Генічеської міської ради № 82 від 22.02.2016 відсутні, у звязку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на факт наявності у нього права власності на будівлю кафе «Какаду», яке розміщене на спірній земельній ділянці, оскільки ці обставини не впливають на предмет судового розгляду. А відносно відсутності у спірному рішенні правових підстав для відмови у поновленні строку дії договору оренди землі, суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено обовязку власника землі повідомляти про причини небажання відносно передачі земельної ділянки в оренду та зазначати правові підстави для таких дій.

Враховуючи той факт, що позовні вимоги є необґрунтованими сплачений позивачем судовий збір відноситься на нього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписане 26.10.2016

Суддя М.К. Закурін