Постановление суда № 62229209, 24.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23932/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Екопрон-Юг" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Екопрон-Юг" адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18187,65 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18,19 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Екопрон-Юг" (код ЄДРПОУ 19319017) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 18187 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 65 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Екопрон-Юг" (код ЄДРПОУ 19319017) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18 (вісімнадцять) грн. 19 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів вчинення необхідних дій для забезпечення працевлаштування інвалідів на вказаному робочому місці, а саме: щодо створення відповідних робочих місць для працевлаштування інвалідів, подачі протягом 2014 року щомісячних звітів до центру зайнятості за формою 3-ПН щодо наявності вакансій для інвалідів, інформування громадських організацій щодо надання допомоги по працевлаштуванню інвалідів тощо.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Статтею 18 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту - Закон №875) встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів подання протягом 2014 року щомісячних звітів до центру зайнятості за формою 3-ПН, оскільки відповідно до п. 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Крім того, щомісячне подання до центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць (вакансій) даним Порядком не передбачено, як і не передбачено подання до центру зайнятості інформації про закриття вакансії.

У касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду апеляціїної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що оскільки центр зайнятості не був належним чином проінформований про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, то фактично був позбавлений можливості направляти інвалідів для працевлаштування до відповідача.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судом попередньої інстанції з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судом неправильно застосували норми процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Екопрон-Юг" про стягнення заборгованості.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка