Постановление суда № 62126266, 30.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

30 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк», приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и л а :

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 30 січня 2015 року відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 17 грудня 2015 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі − ПП «СП « Юстиція»), відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області скасував і провадження у справі в цій частині вимог закрив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2015 року у нескасованій апеляційним судом частині та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 грудня 2015 року, залишила без змін.

У серпні 2016 року до Верховного Суду України звернулася ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 48 Закону України «Про іпотеку» (далі − ЗУ «Про іпотеку»), статті 257 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своїх вимог заявниця надала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року, 10 лютого, 15 червня 2016 року.

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі − ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі − ПАТ «Мегабанк») суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, установив, що прилюдні торги з продажу житлового будинку та земельної ділянки не відбулися через відсутність покупців, та дійшов висновку, що відповідач правомірно набув право власності на предмет іпотеки, відповідно до статті 49 Закону України «Про іпотеку», шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ПП «СП « Юстиція», відділу ДВС, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що відділ ДВС не є юридичною особою, до якої може бути заявлено вимоги, а ПП «СП « Юстиція» ліквідовано як юридичну особу без правонаступництва.

У наданій для порівняння ухвалі від 12 грудня 2012 року суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем вартості придбаного нерухомого майна в строки, визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; а також враховуючи положення статті 267 ЦК України, статті 48 ЗУ «Про іпотеку» дійшов висновку, що строк позовної давності не сплинув.

В ухвалі від 10 лютого 2016 року суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні позову про визнання результатів прилюдних торгів недійсними з підстав пропуску строку позовної давності, передбаченого статтею 48 Закону України «Про іпотеку» про застосування якого було заявлено стороною у спорі до ухвалення рішення.

Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявницею на підтвердження вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій й передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на зазначене вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк», приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук