Постановление суда № 62081039, 18.10.2016, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1969/14-ц

Провадження № 4-с/484/38/16 р.

У Х В А Л А

18.10.2016 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Паньков Д.А., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору,

встановив:

Представник скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Первомайського міськрайвідділу ДВС Головного теруправління юстиції у Миколаївській областфі ОСОБА_2 неправомірними та визнати протиправною і скасувати постанову № 45037604 від 16.07.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 13784,60 грн.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 6 постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 6 передбачено, що за змістом п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку. Тому судам слід ураховувати, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

Також у п. 4 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» від 28.01.2013 № 24-152/0/4-13 зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

З аналізу вищевказаним нормативних актів слідує, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Таким чином, ОСОБА_1, звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору, повинна була звернутися до відповідного адміністративного суду з адміністративним позовом, а не зі скаргою в порядку передбаченому ст. 383 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, у прийнятті скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 122, 383 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті скарги на дії державного виконавця щодо стягнення з неї виконавчого збору, розяснивши скаржнику, що вона має право звернутися з відповідним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області сторонами на протязі 5 днів з дня її проголошення через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в разі якщо скарга не була подана. У разі якщо скарга була подана, ухвала набирає законної сили після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо ухвалу не буде скасовано.

С У Д Д Я :