Решение № 62076216, 12.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/116/16-5/87/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2016 Справа № 908/2459/16

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15 - в)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 5 434,65 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Кузьміна С.Ю., довіреність № 239/20-19 від 11.07.2016

Від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2 від 16.05.1996

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.09.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5 434,65 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/2459/16, справі присвоєно номер провадження - 7/116/16, розгляд якої призначено на 12.10.2016.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2016 у зв'язку із закінченням повноважень судді Кутіщевої - Арнет Н.С. справу № 908/2459/16 передано на розгляд судді Проскурякова К.В.

Ухвалою суду від 11.10.2016 справу № 908/2459/16, номер провадження 7/116/16 прийнято до розгляду, справі присвоєно номер провадження - 7/116/16-5/87/16, судове засідання призначено на 12.10.2016. У судовому засіданні 12.10.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач повністю підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, відповідно до яких: 01.09.2006 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Концерном «Міські теплові мережі» було укладено договір № 501931 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. У період з грудня 2014 по квітень 2015, з жовтня 2015 по квітень 2016 позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 5 434,65 грн. Відповідач не здійснив оплату отриманої теплової енергії в повному обсязі. Позивач просить суд стягнути з відповідача суму осевого боргу у розмірі 5 434, 65 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак пояснив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2006 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» (далі - енергопостачальна організація) було укладено договір № 501931 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 3.2.6. договору передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. договору облік теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п.п. 6.1. - 6.6.2. договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) робити тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документів споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. за наявності заборгованості за даним договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулому періоді.

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата за зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1. договору строк. У разі неотримання Акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень на нього, підписані у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

У період з грудня 2014 по квітень 2015, з жовтня 2015 по квітень 2016 позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на суму 5 434,65 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату, актами приймання-передачі теплової енергії, які містяться в матеріалах справи (а.с. 24 - 47).

В свою чергу відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 5 434,65 грн.

01.07.2016 позивач направив на адресу відповідача претензію № 929/24 від 01.07.2016 на суму 5 434,65 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 48, 49). Відповіді на вказану претензію позивач не отримав.

Сума основного боргу у розмірі 5 434, 65 грн. підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача. Проте, у судовому засіданні 12.10.2016 позивачем надано докази сплати відповідачем на рахунки позивача після порушення провадження у справі судового збору в повному обсязі у розмірі 1 378, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 7 від 10.10.2016.

Позивач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення судового збору у розмірі 1378,00 грн. у зв'язку з їх сплатою в повному обсязі на підставі ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.).

Припинення провадження у справі у випадках, передбачених ст. 80 ГПК України, можливе лише щодо основного предмету позову.

Відповідно до п. 3.12. постанов Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Ціна позову у цій справі - 5 434, 65 грн. (предмет спору).

Проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку, що провадження в частині стягнення суми судового збору не може бути припинено.

На підставі викладеного, в задоволенні клопотання позивача слід відмовити та судовий збір не підлягає стягненню, оскільки він був сплачений відповідачем на користь позивача самостійно до прийняття рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69059, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15 - в, п/р зі спеціальним режимом використання 26039302042813 у філії ЗОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму основного боргу у розмірі 5 434 (п'ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 65 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 17.10.2016.