Постановление суда № 62059080, 18.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25116/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з IIIІ «Ан Транс» (код 36154115) за період із 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки було складено акт від 07 серпня 2015 року № 38/28-10-40-50/30577181, в якому податковий орган дійшов висновків про наявність порушення п. 138.2 статті 138. п.п. 139.1.9. п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, яке призвело до неправомірного віднесення до складу валових витрат в 2013 році, витрат пов'язаних із придбанням товарів у ПП «Ан Транс», які не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 15 898 184 грн.. що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 4 504 809 грн. та до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 2 164 741 грн.

За результатами складеного Акту, МГУ ДФС Центральний офіс з ОВП прийняло два податкових повідомлення-рішення від 21 серпня 2015 року №0000364050 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 504 809,00 грн. та №0000374050 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 164 741,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 541 185,25 гривень.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями МГУ ДФС Центральний офіс з ОВП, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правочини, укладені між TOB «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» та ПП «Ан Транс» є фіктивні, тобто такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, посилаючись при цьому на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року по справі №522/20533/14-к. Вищезазначеним вироком суду, директора та засновника ПП «Ан Транс» ОСОБА_4 на підставі угоди про визнання винуватості, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 205 КК України, а саме фіктивне підприємництво.

Апелянт в обґрунтування своєї позиції посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні фактичних обставин справи та перевірки їх доказами. Вказує, що висновки відповідача зроблені на підставі лише вироку суду, а не первинних документів, тому не можуть бути свідченням безтоварності господарських операцій. Підкреслює документальне підтвердження факту руху товарів, на що не було звернуто увагу судом першої інстанції, як і на те, що кукурудзу у подальшому було реалізовано з метою отримання позивачем прибутку. Наголошує, що відповідальності за дії контрагентів апелянт не може нести, обов'язок доказування лежить, насамперед, у Центрального офісу як суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські правовідносини з ПП «Ан Транс».

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

В силу вимог п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 25 листопада 1999 року за № 11936/2166, на час перевірки товариство перебувало на обліку в Міжрегіональному ГУ ДФС - Центральному офісі з обслуговування ВП. У період, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11 березня 2011 року №100327491 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, TOB «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» є компанією, яка здійснює оптову закупівлю та продаж зернових. В перевіряємому періоді між TOB «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», в особі генерального директора Жана-Марка Філуза (Покупець) та ПП «Ан Транс», в особі директора ОСОБА_5 (Продавець) укладено ряд договорів купівлі-продажу кукурудзи 3-го класу, перелік яких наведено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

За змістом вищезазначених договорів Продавець взяв на себе зобов'язання поставити Покупцю у встановлений термін товар (кукурудза, походження Україна), а Покупець - прийняти та оплатити товар (п.1.1).

Відповідно до п.3.1 зазначених Договорів Продавець виконує поставку товару, зокрема, на умовах СРТ автомобільним транспортом. Документи, які супроводжують вантаж при відправленні автомобільним транспортом: товаротранспортна накладна (оригінал) (п.3.2).

Згідно п.2.4 Договорів сторонами встановлено ціну в гривнях.

Відповідно до п.4.1 Договорів, при відправленні автомобільним транспортом - шляхом перерахування 100% вартості товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів після приймання вантажу та надання останнім наступних документів: товаротранспортна накладна (оригінал); довідка терміналу, що підтверджує фактично прийняту вагу та якість (копія); рахунок-фактуру (копія); видаткова та податкова накладні (копія). Дата видачі накладних повинна відповідати даті приймання товару терміналом; квитанція №1, що підтверджує реєстрацію податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних, у разі поставки товару з ПДВ, розмір якого перевищує 10 000,00 грн. (копія); свідоцтво платника ПДВ ФОП/підприємства (копія); для ФОП - платіжне доручення про переплату податку з доходів фізичних осіб за поточний квартал (копія); для ФОП паспорт (копія).

Пунктом 5.1 Договорів визначено, що партія товару вважається переданою Продавцем та прийнято Покупцем: по якості - остаточна якість відповідно до якості, визначеної лабораторією терміналу; по кількості - остаточна кількість відповідно до даних, визначених тарміналом при зважуванні.

Позивачем, з метою підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ПП «Ан Транс» долучено до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема: рахунки-фактури, банківські виписки про оплату позивачем сум, вказаних у рахунках продавця, товарно-транспортні накладні, в підтвердження поставки та відображення податкового зобов'язання оформлені податкові та видаткові накладні, а також докази відвантаження товару на експорт (контракти, акти прийому-передачі товару, інвойси, вантажні митні декларації, складські квитанції на зерно тощо).

Згідно пояснень позивача, останній наголошує на бездоказовості висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій. В обґрунтування протилежного позивач посилається на пакет документів для документування господарських операцій, як достатній для цілей оподаткування, більшість з якої пов'язана із подальшою реалізацією придбаного товару. Однак, реалізація позивачем аналогічного товару на користь інших контрагентів не доводить факту придбання цього товару саме у ПП «Ан Транс», оскільки відповідний товар не визначений індивідуальними ознаками і надані до суду документи не доводять його походження від ПП «Ан Транс». Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, первинні документи щодо подальшої реалізації кукурудзи позивачем, надані на підтвердження товарності операцій ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з ПП «Ан Транс», не є беззаперечним доказом постачання товару на адресу позивача цим контрагентом.

Разом з тим, як вже зазначалося, податковим органом зроблено висновок про те, що вищезазначені господарські операції не мають ознак реальності з огляду на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року по справі № 522/20533/14-к, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 205 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що в січні 2013 року ОСОБА_5, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 100 доларів США (800 гривень), надав згоду невстановленій слідством особі перереєструвати на своє ім'я приватне підприємство «Ан Транс». Після виконання ряду необхідних дій, які пов'язані з перереєстрацією підприємства, всі реєстраційні та засновницькі документи, а також печатку ПП «Ан Транс» ОСОБА_5 передав невстановленій слідством особі.

З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку про наявність преюдиційних підстав для визнання укладених ПП «Ан Транс» в особі ОСОБА_5 договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції нікчемними в силу статей 219, 228 Цивільного кодексу України, оскільки вироком встановлено, що ОСОБА_5 після створення ПП «Ант Транс», жодних інших дій щодо ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не вчиняв.

Також судовою колегією враховується, що всі контрагент ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» - ПП «Ан Транс», мав взаємовідносини з фіктивним суб'єктом господарювання, зокрема, ТОВ «Іст Грейнс», за рахунок якого формувало податковий кредит. Крім того, при перевірці останнього не було підтверджено факту поставки даній юридичній особі товарно-матеріальних цінностей. При цьому, було встановлено, що керівник підприємства жодного відношення до його діяльності не має. Вищевказане підприємство не знаходяться за юридичною адресою, його місцезнаходження не встановлено.

Крім того, ОСОБА_5 стверджував, що на ведення від його імені фінансово-господарської діяльності ПП «Ан Транс» нікого не уповноважував. Особисто він жодної діяльності як директор не здійснював, рухом коштів по рахунку не керував, товарів ніде не купував та не реалізовував, жодних документів фінансово-господарської діяльності ПП «Ан Транс» після відкриття рахунків у банку не складав та не підписував, печаткою не користувався.

Таким чином, документи покупця ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», які отримані від ПП «Ан Транс» не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, Центральний офіс виходив з того, що товари позивачем не придбавались, господарські операції тільки документувались без реального виконання. За відсутності факту придбання відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судова колегія вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з юридичними особами, які мають ознаки «фіктивності», порушували існуючий порядок здійснення підприємницької діяльності, використовували отриманий в ціні товарів податок на додану вартість в інших цілях, ніж сплата до бюджету. Отже, всі наслідки необачних дій позивача покладаються тільки на нього, а не на державний бюджет.

При цьому Верховний Суд України, погоджуючись із загальним правилом, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Але виняток із зазначеного правила становлять випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України).

Ураховуючи зазначене, колегія суддів з урахуванням висновків постанови Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі №2а-4242/12/2170 вважає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

При цьому, відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим, відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відтак, оскільки, як було встановлено раніше, матеріалами справи не підтверджується реальність виконання господарських договорів, укладених між позивачем та «ПП «Ан Транс», судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції щодо відмову в задоволенні позову.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.