№ 62029332, 22.12.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4480/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Іващук Олени Іванівни,

при секретарі судового засідання: Чорному В.В.,

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача : ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "АгроНіка"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2010 року Приватне підприємство «АгроНіка» (далі позивач) звернулося в суд з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000022200/0 та №0000032200/0 від 11 жовтня 2010 року.

Адміністративним позов обґрунтований тим, що позивачем було укладено договір про поставку комбайна з нерезидентом. Оплата за товар та поставка товару пройшли у встановлені законом строки та у відповідності до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Відповідачем було проведено перевірку 06 жовтня 2010 року за дотриманням вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», про що складено акт, та встановлено порушення. На підставі акту відповідачем було застосовано штрафні (фінансові) санкції відповідно до рішень №0000022200/0 та №0000032200/0 від 11 жовтня 2010 року на загальну суму 89442,97 грн.

Позивач з таким рішення не погоджується оскільки вважає, що ним у встановлені строки було проведено попередню оплату за товар, а нерезидентом - фірмою «CLAAS RESAU AGRICOLE» (Франція) вчасно поставлено замовлений товар. Тому просить рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про застосування штрафних санкцій скасувати.

18.11.2010 року на адресу суду позивачем було подано уточнений адміністративний позов, позовні вимоги якого були аналогічними позовним вимогами попереднього позову, а саме, останній просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000022200/0 та №0000032200/0 від 11 жовтня 2010 року.

Зважаючи на права якими наділені сторони статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України, уточнення позовних вимог було прийнято судом, оскільки такі дії позивача не суперечать закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пославшись на обставини, викладені в наданих суду письмових запереченнях від 29.12.2010 року за вхід. номером 28390. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач порушив вимоги ст.2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994р., а саме товар від фірми «CLAAS RESAU AGRICOLE» (Франція), по укладеному з позивачем договору від 20.08.2009 року, згідно вантажно-митних декларацій надійшов після закінчення 180 денного строку. У звязку з цим до позивача і було застосовано штрафні санкції, вважає такі санкції підставними та просить в позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області 06 жовтня 2010 року було проведено перевірку субєкта підприємницької діяльності ПП «АгроНіка» за дотримання вимог законодавства про оподаткування. За результатами перевірки складено акт № 1948/2200/30002541 від 06.10.10р. (а.с.9-12)

Актом перевірки встановлено допущення позивачем порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94-ВР від 23.09.1994р., а саме, товар від нерезидента в сумі 16000 євро надійшов з прострочкою, а також порушення вимог ст. 1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994р. «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженої Постановою КМУ від 28.02.2000 року №419 в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей.

На підставі вище зазначено акту відповідачем 11 жовтня 2010 року винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000022200/0 та №0000032200/0 на загальну суму 89442,97 грн. (а.с.18, 19)

З акту перевірки судом також встановлено, що 20.08.2009 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу №1 із фірмою-нерезидентом «CLAAS RESAU AGRICOLE» (Франція), предметом якого є купівля-продаж комбайну силосозбирального CLAAS Ягуар 860 номер 48900773 бувшого у використанні на суму16000 євро.

Відповідно до платіжного доручення №1 від 21.08.2009 року з свого банківського рахунку 26002300002278/980, відкритого у Вінницькій філії АКБ «Форум», позивачем перераховано нерезиденту фірмі «CLAAS RESAU AGRICOLE» (Франція) кошти в сумі 16000 євро.

На виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 20.08.2010 року нерезидентом було поставлено комбайн силосозбирального CLAAS Ягуар 860 номер 48900773, бувший у використанні, який перетнув митний кордон України 31.08.2009 року, про що свідчить документ контролю доставки попереднього повідомлення (ДКД ПП) №401000008.2009.500975 зі штампом Львівської митниці від 31.08.2009 року та штампом Вінницької митниці «під митним контролем» від 02.09.2009 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до ватажно-митної декларації №401030001/2010/000844, 05.08.2010 року комбайн поставлено на територію України згідно договору купівлі продажу №1 від 20.08.2009 року.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Гайсинською МДПІ Вінницької області накладено на ПП «АгроНіка» штрафні санкції за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»185/94-ВР від 23.09.1994р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»185/94-ВР від 23.09.1994р., із змінами та доповненнями, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Судом встановлено, що авансовий платіж позивачем по договору №1 від 20.08.09р. здійснений 21.08.09р., таким чином граничний 180-денний термін надходження товару у відповідності до ЗУ № 185/94-ВР наступив 17.02.2010р.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно п. 1 ст. 15 Митного Кодексу України термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Згідно зі ст. 37 Митного Кодексу України переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95 р. № 11/18-5435).

Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Водночас, згідно пп. 3.3 п. З Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за № 338/3631, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.

За таких обставин суд не може брати до уваги посилання відповідача на те, що обов'язковим документом, що підтверджує поставку товару на митну територію України за імпортним контрактом є вантажно-митна декларація типу ІМ-40.

Згідно висновку, викладеного в Податковому роз'ясненні щодо застосування норм ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа «Під митним контролем» при відсутності належним чином оформленої ВМД, після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», однак таке розяснення не може бути взяте до уваги судом, оскільки дане розяснення не зареєстроване в Міністерстві юстиції України, а тому містять лише рекомендаційний характер.

Судом встановлено, що товар комбайн, який коштує 16000 євро, на виконання вимог договору № 1 від 20.08.2009 року надійшов на митну територію України 31.08.2009 року, даний факт стверджується документом контролю доставки попереднього повідомлення (ДКД ПП) №401000008.2009.500975 зі штампом Львівської митниці від 31.08.2009 року та штампом Вінницької митниці «під митним контролем» від 02.09.2009 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»185/94-ВР від 23.09.1994р.,

Враховуючи всі вище зазначені обставини в їх сукупності, суд не вбачає в діях позивача порушень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»185/94-ВР від 23.09.1994р., тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується порушень позивачем ст. 1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.1994р. «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей, слід врахувати слідуюче.

Матеріали справи свідчать про те, що штрафна (фінансова) санкція в сумі 340 грн. застосована до позивача на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994р. № 319/94. Штрафна санкція застосована за порушення в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000р. № 49 встановлено, що порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Аналогічні вимоги встановлені п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999р. № 542: Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що перебувають за межами України. Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Оскільки підприємство позивача не має валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України, законні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування відсутні, натомість воно лише перерахувало з свого банківського рахунку 26002300002278/980, відкритого у Вінницькій філії АКБ «Форум», кошти в сумі 16000 євро на іноземний рахунок нерезидента «CLAAS RESAU AGRICOLE» (Франція).

Враховуючи вищенаведене, позивачем не порушений п. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи по поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994р. № 319/94.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваних рішень принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.

Крім того, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 жовтня 2010 року №0000022200/0 та №0000032200/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АгроНіка" 3 гривні 40 копійок понесених судових витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 27.12.10 року

СуддяІващук Олена Іванівна