Постановление суда № 62023619, 29.09.2016, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/862/16-ц

У Х В А Л А

29.09.2016 м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання частково недійсним договору та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

В провадженні Валківського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання частково недійсним договору та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

29.09.2016 року до Валківського районного суду Харківської області надійшла заява від відповідача про зміну підсудності, а саме направлення позову за його місцезнаходженням, до м. Київ.

Обгрунтовуючи такі вимоги, відповідач зазначає, що даний позов не є позовом про захист прав споживачів, а тому до нього має бути застосовано положення ч. 2 ст. 109 ЦПК України, а саме, що позови розглядаються за місцезнаходженням відповідача.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляду справи за його відсутності.

Позивач також була відсутня в судовому засіданні, проте від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, крім того, заперечує проти задоволення заяви про зміну підсудності, адже відсутні правові підстави для цього.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що заява відповідача про зміну підсудності, задоволенню не підлягає.

Так, в позовній заяві ОСОБА_1 посилається на положення ст. ст. 11 та 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме, що до договорів із споживачами про надання споживого кредиту застосовуються положення Закону про несправедливі умови в договорах, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Крім того, позивач вимагає визнати несправедливими умови договору в частині сплати коштів за страхування, відповідно до укладених договорів із треті особами, а також "фінансового інструменту", який передбачає сплату коштів за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за такими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.

Таким чином, вимоги позивача стосуються Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Пунтк 5 Постанови Пленуму, передбачає, що відповідно до ст. 24 Закону споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Вищезазначені положення п. 5 Постанови Пленуму дублюються в ч. 5 ст. 110 ЦПК України.

За таких підстав, суд вважає, що правових підстав для передачі позову за місцезнаходженням відповідача - не має.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 110, 210 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про зміну підсудності, а саме направлення позову за його місцезнаходженням - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя : О ОСОБА_2