Решение № 61957607, 06.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6161/16

Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О. Д.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Сенетатя», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за апеляційною скаргою керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2016 року,

встановила:

У травні 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила: 1) визнати дійсним договір купівлі-продажу складського приміщення, загальною площею - 57,82 кв. м., укладений 18.05.2011 р. між ОСОБА_4 та дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Сенетатя» (далі - Дочірнє підприємство); 2) визнати за ОСОБА_4 право власності на складське приміщення, загальною площею - 57,82 кв. м., що розташоване за адресою - АДРЕСА_1 (далі - Складське приміщення).

В позові ОСОБА_4 посилалася на те, що 18.05.2011 р. вона уклала з дочірнім підприємством, в особі його директора - ОСОБА_5, договір купівлі-продажу складського приміщення. Сторони повністю виконали усі умови договору. Відповідач передав їй складське приміщення, вона оплатила його вартість.

Відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу тягне недійсність цього договору, що порушує її права.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Позивачка надала суду заяву про підтримку позову, розгляд справи за її відсутності.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив. Надав заяву про те, що не заперечує проти задоволення позову. Просив розглянути справу за відсутності його представника.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2016. р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу складського приміщення, загальною площею - 57,82 кв. м., укладений 18.05.2011 р. між ОСОБА_4 та дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Сенетатя», в особі директора - Цуркан М.Г., згідно якого вказане дочірнє підприємство продало, а ОСОБА_4 купила нерухоме майно - будівлю складського приміщення, розташованого за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею - 57,82 кв. м..

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - будівлю складського приміщення, розташованого за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею - 57,82 кв. м..

В апеляційній скарзі керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області (далі - Прокурор) просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Прокурор у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Позивачка, яка на час розгляду справи є виконуючим обов'язки директора дочірнього підприємства, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні вважала необхідним скаргу відхилити, рішення залишити без змін. Посилалась на необґрунтованість скарги.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що сторони виконали умови укладеного 18.05.2011 р. договору купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідач передав складське приміщення, позивачка оплатила його вартість. Відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу тягне за собою його недійсність, що спричиняє порушенню прав позивачки (а. с. 22 - 24).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. 41 Конституції України, ст. 334, 357 ЦК України, ст. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень») та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України) права. Такими, що не відповідають обставинам справи є висновки суду першої інстанції щодо можливості визнання його дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18.05.2011 р. між ОСОБА_4 та дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Сенетатя» був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - будівлі складського приміщення, розташованого за адресою - АДРЕСА_1, загальною площею - 57,82 кв. м. (а. с. 10 -11).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру (а. с. 9) ОСОБА_4 сплатила за складське приміщення дочірньому підприємству гроші в сумі - 4 780,00 грн..

Між сторонами по справі склалися правовідносини щодо купівлі-продажу нерухомого майна, виникнення права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Матеріали справи не містять жодного доказу щодо звернення позивачки до відповідача з вимогою нотаріального оформлення договору, ухилення останнього від нотаріального посвідчення договору. На ці обставини не посилається ОСОБА_4 у позові. Цих обставин не встановив суд першої інстанції. Не встановлено ці обставини і в апеляційному суді.

Щодо визнання за позивачкою рішенням суду права власності на складське приміщення колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За правилами, передбаченими ст. ст. 334, 657 ЦК України, право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами, державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та їх обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

За вищевказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість визнання договору купівлі-продажу складського приміщення від 18.05.2011 р. дійсним, визнання за позивачкою права власності на складське приміщення не відповідає обставинам справи. Порушивши вищевказані норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно за рішенням суду є обґрунтованими.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Сенетатя», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України з з ОСОБА_4 необхідно стягнути: 1) на користь Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області судовий збір у сумі - 1 212,64 грн., сплачений під час подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області - задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 травня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного підприємства «Медісан» лікувально-санаторної відновлювальної асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій Сенетатя», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) на користь Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області судовий збір у сумі - 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 64 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. А. Калараш