Постановление суда № 61898413, 10.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5166/16

УХВАЛА

10 жовтня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши матеріали позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Відділ громадянства та імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Відділ громадянства та імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якому позивач просить визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку в квартирі.

Згідно п.6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є те, що вона повинна містити у собі публічно - правовий спір.

Згідно з ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З позовної заяви вбачається, що позов заявлено до ОСОБА_1. При цьому позивач просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку в квартирі.

Отже, спір, що виник між сторонами у цій справі, не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, позивач не зазначає відповідачем орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу або іншого суб'єкта, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи наведене, аналізуючи вищезазначені положення законодавства можна дійти висновку, що зазначений спір не є публічно-правовим та має розглядатися судами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" органом, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 4, 17, 109 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі.

Роз'яснити позивачу, що він може звернутись з позовними вимогами до місцевого загального суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Копію ухвали разом із позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя: Г.П. Самойлюк